Дванадцять історій - 05: Гармати
РОЗПОВІДЬ П'ЯТА
ГАРМАТИ

Коротше, бля, вийшли ми з Рофоаді. Не знаю, мені сподобалось. Поїв ситно, бля, побухав плотно, поночував в теплі, а не в наметі, блядь нахуй. На ліжку. У нас команда нормальна, кожен один за одного стоїть. Таких нас два рола. Хуй хто на нас буде їздити. Наша команда, бля, пацани всі з Робежі та Лімсади. Якісь хуї хотіли самі в тому домі ночувати. Але бля хуй їм, сука. Командир наш, клотмастер Рукфаш. Кажуть, в Каркулі відмотав пару років. Хуй хто з ним зв'язатись ризикне, блядь.

Ми коли пішли вранці, то поламали тим підарасам все в домі. Суки, блядь. Хотіли взагалі спалити все нахуй, але часу не було. Але поламали добре все, блядь. Ще раз відпиздили тих тварин. Покололи їм, сука, всю худобу, нам вона вже не треба, а їм теж не треба, хе-хе. А ще у нас є такий чувак, Ломп, він взагалі єбанутий, класний чувак, бля; коротше, він заколов птахів отих прямо всередині будинку і все там нахуй залляв кров'ю. Він, бля, коли тверезий, він просто втрачає контроль. А він був тверезий, бо він з нами не пив, його кудись командири викликали.

Щось ви так хвалите оце пойло, не знаю, ми пили тоді в Рофоаді більше круте. Особливо коли змішати оті от вина домашні з нашим солдатським пойлом. Воно таке, блядь, виходить міцне в міру, але солодке, сука, як... бля, ну не знаю, солодке і смачне.

Ну давайте, хулі.

Короче, вийшли ми, знову пил, колона, посильні на мірісах туда-сюда. Офіцерішки... Ідемо, бля, розмовляємо розмови, на допомогу. Там ще привала два було. Пожерли запаси наші з Рофоаді. І коли оце я доїв свої запаси, то щось мені так стало сумно, якось наче щось на шию поклали, типу камінь, блядь, чи що. Наче передчуття страшне якесь, блядь нахуй.

Потім прийшли до Донімеаді. Ну тобто, бля, як "прийшли". Там були війська, бля. Еліта ота, сука. Міріти, табуни, нахуй, цілі. Офіцерішки, з піками, шабельками, блядь, у яскравих обладунках такі, як на парад, щоб пьозд міських вразити, сука. Дохуя гармат було. Дохуя, відповідно, лайна з артилерійських мірітів. Коротше там ціле стадо було, нахуй. Люди і тварини. Але з забезпеченням добре було, і організація нормально також. Зразу було видно, що там не наше бидло якесь вчорашнє команди дає, бля, а реально оті, сука, дворяни, ідейні, корочє. Такі, що люблять, щоб все правильно було, щоб солдат був накормлений, напоєний і обігрітий. Є такі, іноді.

Потім ввечері нас там трохи перетасовали. Виокремили нашу доблєсну клоту, додали лучників. Сказали, що у нас є шість годин для відпочити. А вночі йдемо на діло. Розвідка донесла, що ворог висувається в наш бік, контрманевр, блядь. Ну коротше, відпочили, поспали. Потім зібрали командирів на інструктаж. Командири зібрали нас. Коротше там, блядь, така справа. Ворог робить отой контрманевр - швидко займає висоту в десяти телі від нас, розташовує там гармати і контролює шлях, по якому рухаються наші війська. Ну а ми висуваємось на ту висоту і ріжемо все, що там буде, розйобуєм всі ті гармати, коротше, робимо їм, блядь, м'ясо, нахуй.

Давайте ще одну, бля.

От, нахуй. Ну ми, бля, вийшли вночі вже, затемно. І кого були обладунки металічні, залишив їх в таборі. Пацани не хотіли їх залишати, але, командири сказали, що не спиздять. Йшли швидко, кілька годин, наша клота, плюс дві з лишнім клоти стрільців. Ми мали швидко налетіти, розхуярити там усе і втікти назад.

Коротше, коли ми вже були близько, то можна вже було почути будівельні роботи, сука. Молотки, пили, блядь, команди, багаття. Ну ми приготовулись, нахуй. Лучники пошикувались, почали хуярити по тим довбойобам. Там паніка одразу ж здійнялась, блядь нахуй. Труба якась подала сигнал. Ну і треба нам було атакувати швидше, бля. Ми розсипались і побігли на ту висоту. Але там, блядь, якесь дуже сильне охранєніє виявилось, сука. Почали хуярити з арбалетів, декілька наших упали, блядь. Ну ми ще швидше побігли вверх, нахуй блядь. Щит вперед і наверх, нахуй. Видерлись ми нагору, блядь, закричали всі разом і почали різати отих артилеристів, сука, і охранєніє.

Давай ше одну блядь, зараз найцікавіше розповім.

Коротше ми, блядь, як на ученіях почали їх пресувати. Не в строю, конєшно, бо ми не списарі ж, блядь, чи якісь пікіньори, нахуй. Але тримались один одного.

Арбалетчиків різати це одне задоволення. Довбойоби в смішних шоломах з одороблами своїми та мечіками, якими лише худобу колоти. Як на ученіях, блядь. Меч в перепугане єбало входить ще м'якше, ніж в опудало. Короче, ми роз'їбли тих арбалетчиків легко, напевно чисто для виду якась "стража" стояла навколо робітників. А самі робітники воєнні, інженера ті, копальщики, артилеристи, сука - о, там блядь була проблєма, сука. Вони довго пручались, пошикувались в кругову і не давали себе зарізати. Лучники тим часом, поки ми їбались з залишками арбалетчиків та артилеристами, заклепували гармати і підпалювали все те лайно нахуй, блядь.

А ще і нас така негласна тєма була. Коротше, блядь. Давай вип'єм ще одну, потім роскажу.

От, бля. Ну короче тєма така. Ми з пацанами домовились взяти полоненого. Ну, наш рол короче. Це заохочення від командирів, статус рола який взяв полоненого, стає вище. Ну от, а на тій висоті ніхуя - кого блядь брати у полон. Нікого. Бидло одне нахуй. Але нам далі повезло охуєнно.

Коротше, там же я про трубу сказав. Ну, і коли ми оце доколювали підарасів, а лучники розхуярили всі ті, блядь, сука, постройки, пушечькі, блядь, почали все палити, розкидували багаття, тут підарасів побільшало на висоті, прибуло, сука, підкріплення, і не просто, блядь, нахуй, хто небудь, а вершники. Оце блядь пиздець нахуй, хехе. Що це було блядь? Атакувати висоту на мірітах, єбать. Але у них не було вибору, їм треба було швидко на висоту, швидко. Пішки вони б, блядь, довго видирались.

От, бля. Ну ми оце почули мірітів, потім, блядь, бачимо - вершники. Ну, вони в невігідній ситуації і ми також! От, в чому хуй. Ми, блядь, вже втомлені, і втрати в нас, блядь. Ну і взагалі ми ж не списарі, щоб проти вершників. Ми лише проти піхоти, штурмуємо укріплення. Блядь нахуй.

Ну я не скажу навіть, скільки їх прибуло, підарасів верхи. Не так вже і багато. Але немало. Довелось повозитись. Ну а хулі, блядь. Нормально так вийшло, сука. Як нас вчили в принципі, при раптовому зіткненні з вершниками - працювати по мірітах. По морді тварині, блядь! Мечем отак в морду, сука. Він же її виставляє прямо, наче щоб по ній спеціально вдарили. А ті довбойоби, вершники, ніхуя і не можуть зробити проти цього. В темряві, тим більше.

Коротше, ми швидко отак перегрупувались, зробили непоганий натіск, внесли смятєніє в лави вершників. Там взагалі та піздойобіна верхова була не в тему. Просто якийсь довбойоб вирішив швидко дістатись висоти. Міріти, які діставали по морді, по боках і так далі, ставали на диби нахуй, вершники падали, ми їх кололи нахуй як худобу сука. І верещали вони так само. Але я оце, блядь, дивлюсь на опознавальні знаки їхні. Щоб офіцерішку якогось вполювати. І оце побачив, блядь, він, сука, мечем непогано так працював, не давав підступитись. Але ми його, наш рол, вправно оточили, ще я знайшов лучніка, який підарас копирсався у сундучку, сука, щоб він, підарас, підстрелив міріта. Ну, дав пару раз єбанату міському по єбалу. Я єбав оце мудачьо з міста, сука. Пінками дав йому зрозуміти, що сундучок наш, блядь. Короче, він, сука, дістав свій лук, який він, мудак, зачехлив вже! Сука. Але вправно підстрелив міріта, всадив 5 стріл одна за одною. Рухнув оцей офіцерішка на землю, міріт збісився нахуй від болю, придавив офіцерішку. Ну ми його прирізали, витягнули здобич.

Коротше, ми взяли єбаната, блядь, у полон. На щастя нічого у нього не зламалось, бо ніхто б його не тягнув на собі назад до нас. Довелось би прирізати. А так біг з нами, сука. Ми його добре так попинали, зламали пару пальців йому на руці, щоб збити спєсь.

Ну і про сумне, блядь. Давай ше одну.

Втрати наші, сука. Був конкретний наказ не забирати трупи наших, сука. Ну щоб швидше відступити. Тільки значки іменні познімали. В нашому ролі четверо полегло, в інших, пацани сказали, що по половині майже. Ну а з лучників тільки двоє. Познімали швидко значки, і побігли назад. Залишили все те господарство повністю разйобаним блядь. Попалили все нахуй.

Здали ми того підараса полоненого. Потім поминали наших з бочонком преміальним, який нам видали в нагороду. Нашим ролом поминали, вже неповним. І ше м'яса дали дохуя, і хліба теж. І ще по мєлочі. Коротше, жрачку додаткову і щоб не ходити на операції найближчі два дні. Так що той наступ, який почався ранком, нас він не торкнувся. Коротше, така історія, блядь нахуй.



--
автор paul_kiss
11.07.2012