Запорожские песни про эти дела
Хвалилися запорожці Очаків
дістати,
Щоб з мурованих колодязів коней
напувати.
Очаків дістали, і сам хан нам здався,
Вже на наших запорожців
весь москаль піднявся.
Зібралися генерали ситку ситкувати.
– Яку ж будем запорожцям одежу
давати:
Чи козацьку, чи гусарську,
чи третю – солдатську?
– Хоч ми будем, братці, канави
копати,
А не будем солдатської одежі
приймати,
Бо солдатська одежа куца, ще й
погана,
Нехай наша не загине запорозька
слава.




Ой, Боже ж наш, Боже милостивий!
Вродились ми в світі нещасливі!
Служили вірно у полі й на морі,
Та зостались убогі, босі і голі.
Дали нам землю од Дністра до Богу,
Границі нам по Бендерську дорогу,
Дністровий, Дніпровий обидва
лимани,
В їх добувати, справляти жупани,
Прежню взяли, та й сю однімають,
А нам дати Тамань обіщають.
Ми б туди пішли, аби б нам сказали,
Щоб не загубити та козацької
слави.
Ой встань, батьку, великий
гетьмане,
Милостивий наш вельможний пане!

Та встань, Грицьку, промов за нас
слово!
Проси у цариці – все буде готово.
Дасть грамот оту на вічність нам
жити,
Ми їй будемо вірніше служити.


Ой, годи ж нам журытыся

Ой, годи ж нам журытыся,
Пора перестаты;
Дождалыся од царыци
За службу заплаты.

Дала хлиб-силь и грамоту
За вирнии службы.
От тепер мы, мыли браття,
Забудем вси нужды.

В Тамани жыть, вирно служыть,
Граныцю держаты,
Рыбу ловыть, горилку пыть,
Ще й будем багати.

Та вне ж можна женытыся
И хлиба робыты;
А хто прыйде из невирних,
То як ворога быты.

Слава богу - и царыци,
А покой гетьману !
Зличылы нам в серцях наших
Велыкую рану.

За здороввя ж мы царыци
Помолымось богу;
Що вона нам указала
На Тамань дорогу !



В 1791 роки
Ой пришёл указ
Вид нашой царицы
С Петрограду городу. –2

Ой, шо пан Чепега
Щей пан Головатый
Зибрав своё вийско
Вийско Запорижьсько
Тай пидвинул на Кубаню. -2

Ой, бувайтэ здорови,
Ой, Днипривство нашо.
Бувайтэ здорови,
Вы корення наши,
Тут вам без нас розвалиться. –2

Ой, а мы будэм пыты,
Пыты щей гуляты
Распроклятых басурманив
По горам, скалам гоня,
По горам, скалам гоняты.