Как галичане боролись с русофилами.

другая Украина -

В статье Сергея Ткачёва «Російський театр у міжвоєнній Польщі.» есть очень интересный момент – цитата из польской газеты, выходившей в Тернополе Glos Polski от 5 февраля 1922 года, речь идет о русскоязычной театральной труппе, в полном составе эмигрировавшей из из УССР или РСФСР (перевод автора)

 «Тривалий час вже грає російська трупа, яка перейшла майже два місяця тому кордон. До сих пір ця трупа дала декілька десятків вистав, а в трьох останніх урочисто попрощалася з публікою. Зараз знову розпочинає свої виступи прем'єрою. Ми не хочемо підозрювати ні в чому поганому членів цього російського колективу, що втік з більшовицького пекла. Навіть схильні ризикнути ствердженням, що маємо справу з більшовицькими жертвами від мистецтва. Але як би там не було, не можемо надалі толерувати російське театральне мистецтво, не можемо цього дозволити, бо те, що можна стерпіти як виняток, стало правилом: гастрольний виступ перетворився у постійний тернопільський театр. Дивно, що російські вистави, які ставляться доволі часто, користуються не знаним ще в нас масовим успіхом. Чи варто це віднести тільки до високого рівня російських акторів? Сумнівно. Врешті-решт досить російської музи! Чекаємо від наших властей, що вони не дозволять продовжити вистави, а від «Соколу», що він не буде надавати для цієї мети свій зал»

 А вот цитата из книги Борисёнок «О книге Елены Борисенок «Феномен советской украинизации», слова известного активиста украинизации Блакитного

Он жаловался, что в кругах журналистов и литераторов, речь идёт о самом начале двадцатых годов существуют «неизжитые тенденции упорного общеруссизма»

 Оттуда же, и в книге Рублёва О.С. и Черченко Ю.А. «Сталінщина і доля західноукраїнської інтелігенції у 20-50-ті роки XX ст.» (Киев, 1994) итересный факт – в киевском институте лингвистическолго просвещения ректор Сияк – галичанин по происхождению, требовал от студентов общаться исключительно на украинском. По его инициативе был проведён «гражданский суд» над студентом Ивановым, продолжавшим говорить по русски, в результате которого студент был исключён из института. Показательно что авторы книги вполне оправдывают Сияка (интересно чем они сейчас занимаются?).