Лишайся мила. Не плач, кохана,
За твої доньки і сина спокійний сон.
Я вранці-рано у партизани
Піду з боївкою УНСО!

Я вийшов в місто, я встав з окопу,
Спливають кров'ю Абхазія і Дністер.
А від Донбасу до Перекопу -
Два переходи БТР.

Не плач, кохана, вже сурми грають,
Тебе згадаю в застінку перед кінцем.
Бо хто воює - той не вмирає,
Повік залишиться бійцем!

До ліктя лікоть, встає підмога,
О мила чао, мила чао, мила чао чао чао.
І од порога, і до порога
Йде наша правда, наш звичай!

В бою загину, не на базарі,
Сьогодні я, завтра він, післязавтра ти.
Кому - на лаврах, кому - на нарах,
Кому - в УНСО, кому - в мєнти!

Нас криють міни - гірська дорога,
І кожен з нас сто раз вмер і сто раз воскрес.
І ось я вперше молюся Богу,
Як хрест стискаю АКС!

Ми знову разом на барикадах,
І не здригнеться твоя і моя рука,
"УНСО - до штурму! УНА - до влади!" -
Звучить наказ Провідника!

Снаряди свищуть, тріщить бруківка,
Моє кохання давно є одна війна,
Мій дім - руїни, сім'я - боївка,
А заповіт - статут УНА!

Нехай гуркочуть бої запеклі,
Бо краще згинути вовком, ніж жити псом.
У рай не пустять, проте у пеклі,
Я твердо знаю - є УНСО!