Кому вниз "Птах на ймення Nachtigall"
Обожаю эту песню

Мандрував хтось краями
Та зіткнувсь із стіною,
Та й пробив головою
Так, що бризнула кров
В синє небо зірками.

Славно, їй-Богу,
Ті зірки запалали
І тоді мені батько сказали,
Щоб я вже збирався в дорогу.

Славна дорога
Пролягала лугами.
Я йшов і шукав
Хто був смерть,
А тепер кого братом назвали.

А він тихо стояв
За моїми плечима.
Він спокійно стояв
І дивився на мене
Скляними очима.

Приспів:
А за горою в гаю
Виднілася рідна стріха,
Стріха ховала тихо
Гверову сталь
Я ж на прохання мами
Ішов з чистими руками,
Та в серці моєму лунко
Співав Nachtigall!

Дай мені руку;
Кличе славна дорога.
Ми підемо по ній
У навколишній світ
Під проводом Бога.

Та той брат лиш стояв
На суцвітті калини,
Його пальці судомно стискали
Тіло моєї дитини.

Приспів:
А за горою в гаю
Виднілася рідна стріха.
Стріха ховала тихо
Гверову сталь.
Я ж на прохання мами
Ішов із тими думками,
Та серце моє ущент
Розривав Nachtigall!