Лишь умер он, кровавый Торквемада... ( Д.Павлычко, из "Львовских сонетов")
(перевод посвящается сегодняшней годовщине. За знакомство со стихотворением Д.Павлычко благодарю wolfriend@lj).

* * *

Лишь умер он, кровавый Торквемада, -
Вмиг по стране монахи побрели;
Им выдали тряпьё и костыли,
Коварным пастухам людского стада.

Епископы в смятение пришли
И "нищих" разослали для пригляда:
Тех, кто кончине радуется, надо
Сыскать везде - вблизи или вдали!

Об этой смерти весть неся, шпионы
Искали тех, в ком радость расцвела, -
Но слышались повсюду плач и стоны,

Покойнику звучала похвала;
Никто не улыбался - и резонно:
Подох мучитель - но тюрьма цела!


Оригинал:


Дмитро Павличко. Львiвськi сонети (2)

Коли помер кривавий Торквемада,
Пішли по всій Іспанії ченці,
Зодягнені в лахміття, як старці,
Підступні пастухи людського стада.

О, як боялися святі отці,
Чи не схитнеться їх могутня влада!
Душа єретика тій смерті рада -
Чи ж не майне де усміх на лиці?

Вони самі усім розповідали,
Що інквізитора уже нема.
А люди, слухаючи їх, ридали...

Не усміхались навіть крадькома;
Напевно, дуже добре пам'ятали,
Що здох тиран, але стоїть тюрма!