жеже о дожже... несвоевременном.
...святого миколая тут майже не ходило... світило сонечко, я дивилася *червону шапочку*, басов був мужик шикарний, і як я цього не помічала дитиною... фільм наївний, музика чудова... потім читала башмета і дуже хотілося балабамкати на піанінко... але знайомий настройщик спився, маман мої пісеньки не переносить, життя не вдалося... ех, так би днів з десять сонечка за вікном, м*якого дивану і нескінченної інтернетної бібліотеки... усвідомлення того, що завтра на роботу, мене калічить душевно... запхала в сумку грубезний детектив з фотошопу, сподіваюся, він допоможе відволікатися від сумних і самовбивчих думок про звільнення... а може веселих і життєдайних думок про звільнення... але тре працювати, бо тіло просить істи, а компутер елєктрики... написала великими літерами писульку *ПИСЬМО ЭННИ НАПИСАТЬ* і приклеїла на стінку... почему иногда хоцца писать на украинском, а?... добавляет иронии и оптимизма... по-русски все как-то немного безнадежно... хороший был день, хоть и не пятницца.