звісно, такий дисонанс не виникає, якщо ти вчасно закохуєшся, виходиш заміж, народжуєш дітей, потім бавиш онуків і теде... тут сама природа виписує на обличчі отриманувані в процесі переходу від стадії до стадії ролі.. навпаки, я зовсім не озираюся на інших, тому несподівано злякалася, що в якийсь момент віднайду в зеркалі зображення *молодящейся* бабулькі в міні-юпці...

розумієш, люди на 10 років від мене молодші подекуди сприймають мене як ровесницю... і я гублюся в таких випадках, я хочу виглядати на свій вік, навіть змінила стиль одягу, зачіску... всередині я відчуваю себе на років 100, і так з нарождення, мабуть... але я ж не можу вбиратися як столітня, так? :-)