арестовеча сношать арестовича
Хочу висказатися про Арестовича, але зараз без всілякого гумору. Можливо хтось вже так розкладав, але я роблю це вперше. І вважаю це дуже важливим. Вперше жалкую, шо в мене дуже маленька аудиторія "лише свої".
Я вже писав, шо вважаю його російською консервою. Бо він з’явився в медіапросторі знезвідки, мав якусь незрозумілу підтримку та мережеву розкрутку. Причому відбулося це в той час (2013-2014), коли в нашому медіапросторі з’являлося багато консервів, які потім себе дискредитували.
Але зараз хочу не про це.
Спочатку трошки теорії впливу. Найпростіший рівень.
Перше - нема потреби говорити тільки пропагандистські меседжі. Можна говорити шо попало, а меседжі запаковувати проміж іншого. Умовно в кількості "70/30". 70 шопопало, 30 меседжі.
Друге - найпростіша аудиторія для впливу - ті, хто сумніваються та не радикалізовані. Тобто нема потреби шось доводити антипатикам (бо це не спрацює) та нема потреби звертатися до симпатиків (бо вони й так на твоєму боці).
Третє - антипатиків треба маргіналізувати, так шоб їхні доводи не працювали на тих, хто сумнівається та взагалі шоб не хотілося б ставати такими "неприємними особами".
Четверте - тих, хто сумнівається треба обробляти по досить простому алгоритму - доводити переваги потрібних меседжів або позицій раціональним та емоційними способами та знецінювати небажане. Тобто наближати бажану ситуацію для пропагандиста та віддаляти небажану.
Шо є бажаним для Росії? Політичний та економічний вплив на Україну аж до злиття та поглинання. Тобто небажаним є те, шо цьому шляху заважає - вступ до НАТО, вступ до ЄС, небажаним є українізація, небажаним є патріотизм та націоналізм, небажаним є погане ставлення до Росії та росіян. Зараз до бажаного додалося "давайте вступати в перемовини".
А тепер давайте пройдемося по позиціям Арестовича щодо цих пунктів.
Вступ до НАТО та ЄС. Дуже просто. Ось скрін, який чудово та стисло відображає динаміку у часі ставлення до цього питання. У третьому, нещодавньому, відео він стверджує «Запад все больше хочет обуздать и сделать более управляемой дерзкую Украину, которая привыкла играть по своим правилам. Это можно сделать связав ее уставом НАТО и ЕС». В нижньому посиланні - емоційна прив’язка «НАТО - ЄС - війна». Тобто позиція незмінна - НАТО та ЄС це зло. Тобто він за шо. За те шоб НЕ вступати в ці структури. Це і є бажана позиція Росії.
Українізація. Як відомо, він проти, бо з його точки зору це обмежує наш вплив на пострадянський простір і власне на Росію. Тут треба побачити, шо поки шо цей вплив теоретичний, а русифікація України вже є. Тобто тут його позициія - за збереження русифікованої України, яка таким чином залишається в мовному та культурному полі Росії. І так, «музеї треба залишати» та бла-бла-бла. Власне він топить за те, шоб в цьому питанні нічого не міняти. Це і є бажана позиція Росії.
Патріотизм та націоналізм. Тут він не стримується зазвичай і ті, хто цікавиться цим питанням, пам’ятають як він назвав «волонтерів, активістів та патріотів» цитую: «дрібне, хутірське стадо, яке намагається втекти від реальності… Ідіоти, закінчені ідіоти». І знову тут та сама ж позиція, за яку топить Росії - тобто маргіналізація національного та патріотичного. І начебто у Альошкі це прикривається великою ціллю у виді могутності України, але якшо згадати методи впливу у сектах, то там точнісінько так і робиться - «ти отримаєш рай на небесах (колись), якшо перепишеш на нас своє майно (зараз)». Клясіка!
Акулосрач розставив питання щодо ставлення до Росії та росіян. Не можна злитися на росіян. Своїх можна в гівно опускати власним же ротом (дивись вище), а росіян ні-ні. Це не етично, не гуманно та ми втрачаємо залишки людяності. Це також позиція вигідна Росії і також використовується сектами. Моралізація - їхній улюблений прийом.
Також він постійно топить за те, шо «з росіянами треба розмовляти». При чому його симпатики не звертають увагу на акценти. Він не каже, шо треба розмовляти з позиції сили, а просто «нам жити поруч, треба вміти домовлятися».
Тобто розумієте? В нього взагалі немає позицій відміних від принципових забаганок Росії, та які б віддаляли нас від того стану в якому ми були, а всі позиції декларують по суті нічого не міняти. Все це запаковано в дуже гарні красиві перспективи та емоційні обіцянки, але всі повторюють за суттю ту саму «денаціфікацію та демілітарізацію України».
Чесно кажучи, коли я зараз це пишу та бачу кількість його симпатиків, мені страшно.