Лохокост



...

























Аарон Брайтбарт, головний дослідник в Центрі Симона Візенталя, заявив "Ведучі дослідники Голокосту дотримуються думки, що Нацисти не робили мила. Це були жорстокі чутки, що розповсюджувались по таборах..." Пізніше вчені дослідили екземпляри такого мила на наявність ДНК людини, і нічого не було виявлено.



Історія з абажурами - це така сама брехня, як і "правда" про мило. Діана Зальтцман, керівник відділу, що займається збором речових доказів для Музею Голокосту у Вашингтоні, каже:Жоден з абажурів, що були досліджені за останні 50 років не є справжнім. Немає доказів, що така практика хоч колись використовувалась."



В музеї Дахау, можна чітко побачити, що жиди забули домалювати мотузки на цій світлині, на яких мали б висіти "повішені в'язні". А так, вони підвішені в повітрі без мотузок.




Збільшення першої світлини. Ліва рука чоловіка, що ходить по так званим "тілам" є задовгою і має два лікті. Що більш цікаво, "тіла", що лежать на землі, не мають різкості, а й лежать у неможливих положеннях.




Зрозуміло, що солдат НЕ цілиться в жінку. Жиди обрізали світлину, щоб створити цю ілюзію




Світлина, відредагована Симоном Візенталем, що була вивішена донедавна на сайті його імені. Здогадайтесь, чи не по тій причині вона зникла, що і дим ?



"Звільнення" Совєтами одного з таборів. Як не дивно, жиди не схожі на голодаючих скелетів



"В'язні" Дахау зустрічають американських солдат пізнього квітня 1945 року. Близько 30 тисяч чоловіків, жінок та дітей чомусь не схожі на живих мерців. А тепер подивіться на товстого чоловіка, що сидить на даху. А він не схожий на солдата армії США.

источник-borysfen@lj

читать полный текст со всеми комментариями