Sep. 21st, 2010 | 02:09 am
У тебе зламався годинник, у мене закінчились дрова,
І вже майже нічим топити: зосталися лиш олівці.
В провулках залюднених вулиць лиш привиди бродять довкола:
Примари, загублені в часі, й просякнуті спиртом митці.
У тебе зламався годинник, завмер, мов свідоцтво про вічність,
Зайняв оборону, він – лучник, що цілить одразу у всіх.
І пильно вдивляється в темінь, хоч вистрелить міг би вже тричі,
А потім податись у старість одною з численних доріг.
У тебе зламався годинник – як будем ми жити без часу?
Як нам прокидатися вранці, без тями, що ранок настав?
Я можу замерзнути, чуєш, дістану десь лампу та ґасу,
Та жовтими олівцями закінчу до тебе листа.
І вже майже нічим топити: зосталися лиш олівці.
В провулках залюднених вулиць лиш привиди бродять довкола:
Примари, загублені в часі, й просякнуті спиртом митці.
У тебе зламався годинник, завмер, мов свідоцтво про вічність,
Зайняв оборону, він – лучник, що цілить одразу у всіх.
І пильно вдивляється в темінь, хоч вистрелить міг би вже тричі,
А потім податись у старість одною з численних доріг.
У тебе зламався годинник – як будем ми жити без часу?
Як нам прокидатися вранці, без тями, що ранок настав?
Я можу замерзнути, чуєш, дістану десь лампу та ґасу,
Та жовтими олівцями закінчу до тебе листа.