«назвімо речі своїми іменами: хоч як би там було, одна з причин того, що Альянс взагалі існує - це противага Росії». А, поскольку Россию это беспокоит, «заяви керівництва НАТО стосовно перспектив вступу України робляться з тим підтекстом, що перебування на її території російського Чорноморського флоту нібито не заважають євроатлантичній інтеграції.  Але ж чи так це насправді? В мене особисто склалося враження, що Брюссель підігрує Москві… Та такий стан речей тимчасовий, він не може тривати без кінця. І для України зараз вкрай важливо самій виявляти ініціативу й робити все для того, щоб відстояти свої національні інтереси та здійснювати свої стратегічні плани». В чем же видит господин Гречанинов «национальные интересы Украины? Оказывается, главное, не абстрактные ценности, а «вступ до військово-політичного союзу в будь-якому разі зобов'язує країну робити свій внесок у військову складову блоку». Как пример он привел вступление в НАТО стран Балтии. Тогда тоже обещалось, что на территории балтийских государств не будут размещаться войска НАТО. «Тепер літаки АВАКС Північноатлантичного альянсу постійно працюють у повітряному просторі прибалтійських держав. Працюють, зрозуміло, проти Росії… З Україною зараз - щось подібне. Наші політики заявляють, що в разі вступу нашої країни до НАТО керівництво Альянсу обіцяє не розміщувати на нашій території свої війська. Це міф! Не треба будувати діалог на обіцянках, які ми не зможемо виконати». Вот так! И никаких сказок о «системе ценностей» и миротворчестве.