Сегодня, когда в трагический день июня 1941 года против нас под руководством Гитлера встала Европа, я процитирую строки из документов, которые отстоят от этой аты на несколько лет. но они показывают, что и украинские националисты, и фашисты хорошо осознавали, что военная армада под водительством Гитлера всего лишь передовой отряд Европы, планировавшей нас захватить, поработить и занять наше место.

30  января 1944 года происходила «авдієнція» украинских буржуазных националистов у Ганса Франка, того самого, которого через два года позже трибунал в Нюрнберге приговорил к смертной казни через повешения за преступления над польским, украинским и еврейским населением Для большей помпезности, украинские националисты притащили оркестр, который играл «Дойчлянд юбер аллес» и «Хорст Вессель». Когда оркестр закончил эти гимны, хор под руководством Нестора Городовенка запел «Гей, у лузі ...» После того заместитель «провидныка» Украинского Центрального Комитета д-р Консть Паньковской обратился к Гансу Франка с следующей речью (подаю языком оригинала):

«Пане Генеральний Губернатор!

Сьогодні, з нагоди 11-ої річниці перебрання влади Фюрером, Ви прибули до Львова, щоб своєю особою звеличати цей день.Представники всіх шарів українського народу Галичини: з'явилися ось тут, щоб висловити Вам у цей пропам'ятний день свою готовність до співпраці та співборотьби.

Сподіваємося, що цей п'ятий воєнний рік вирішить долю цієї війни. Ми готові віддати для цієї справи всі сили та всі засоби, що потрібні для виконання найважливіших завдань, як у ділянці прохарчування й праці, так і в інших ділянках.

Ми, українці (читай: националисты— varjag) Галичини зазнали всіх большевицьких страхіть і знаємо, що означає большевицьке панування. Тому ми вислали наших синів і чоловіків до зброї СС. Ми переконані, що вони з честю та почуттям обов'язку хоробро продовжатимуть традиції наших батьків.

Тішимось, Пане Генеральний Губернаторе, що можемо Вас тут привітати. При цій нагоді складаємо Вам подяку за Ваше великодушне зрозуміння та прихильність до наших національних потреб, що Ви їх завсіди виявляли, незважаючи на важкі воєнні обставини.

Пане Генеральний Губернаторе! Просимо передати Фюрерові, що український нарід (?!! - varjag) у Галичині непохитно стоїть у ряді тих народів, які під його проводом охороняють Європу перед большевицьким наїздом та в спільній боротьбі змагають до остаточної перемоги».

С ответной речью  виступил и  Ганс Франк. Он сказал:

«Я і панове з мого уряду та з правління цієї области (Галичини — varjag) свідомі відповідальносте, що її ми несем супроти такого чесного, солідного, хороброго та культурного народу, як український, у рамках європейських зобов'язань. Вас повинна наповнити радістю думка про тісний зв'язок з державою Адольфа Гітлера. Ви повинні знати, що один із наших святих завдань, які ми собі поставили, це запевнити Вам, Вашим родинам і Вашим дітям щасливе майбутнє у тісному зв'язку з Великою Німеччиною.

 Спільну нашу працю освячує щойно факт, що Ви поставили в розпорядження німецького народу Ваших синів і мужів до бойових частин. Згідно з геройською традицією українського народу, хоробрі українські мужі включилися в ряди німецької зброї СС, а тим самим Німецьких Збройних Сил. Сподіваюся, що сповниться те, що Ви щойно сказали, а саме, що ці мужі виконають свій обов'язок, як вірні сини українського народу, й одночасно, як хоробрі німецькі вояки.

 Большевизм не переможе. Переможе Європа, переможе Німеччина. А сюди ніколи більше большевицька армія не вмашерує. Будьте переконані в цьому. На знак цього я сьогодні тут, щоб також Вам подякувати за Вашу видержливість і Вашу хоробрість та скріпити Вас у гордій свідомості європейської спільносте».

Tags: Великая отечественная, ОУН, национализм, фашизм