| |
[Mar. 27th, 2022|09:05 pm] |
Сделала перевод текста пользователя ![[info]](http://lj.rossia.org/img/userinfo.gif) freir
с украинского на русский. Без разрешения: он теперь
по-русски говорит разве сквозь зубы.
до війни був час читати про білого домініканця
проте коли медуза просто з повітря дивиться вниз
час зникає, лишається простір та умовна радіостанція
що уособлює подих, спроможність, уяву, силу та зміст
натомість інші речі лежать у руїнах розбитого змісту
королівське містецтво відновлює їх, так буває скрізь і завжди
непохитна далека фортеця стародавнього тихого міста
де плекають майбутнє живим ланцюгом, не хвилюйся, зажди
колись ми зустрінемось та додивимось фільми із забутою назвою
переслухаємо всі пісні, що лунатимуть на хвилях усіх
навіть ті, про які раніше не знали, і жодна не буде зайвою
кожна з них уособлює зоряну гордість, місячну ніжність та сонячний сміх
коли зміни повернуться, звичний простір, звичайно, закінчиться
бо з цією дурною безоднею забагато безглуздих турбот
відстань, стіни, кордони це уламки, примари, божевілля та нісенітниця
як крізь масло пліч-о-пліч перетнемо останню з вцілілих кліпот
криголамне північне чаклунство не варте залізного грошика
за межою простих, як забуті слова, порожнеч
зброя може скінчитись, але не твої гордість, ніжність та посмішка
саме тому ми обираємо перетворення нашого тіла на меч
23.03.2022
(перевод вольный, я не специалист, но кого ебет)
до войны было время читать о белом доминиканце
однако, когда медуза прямо с воздуха смотрит вниз
исчезает время, остается только пространство
и дыхание силы, прием прямо в мозг, радист
наши вещи и речи в руинах разбитого смысла
возродит, как и прежде, и впредь, королевское ремесло
неприступная крепость -- ты ловишь дыханье радиста
крепость древнего города, жди и настанет число
будет день, мы с тобой пересмотрим забытые фильмы
переслушаем песни всех станций на каждой волне
те, что нам не известны, затвержены, неуловимы
горделивы, как звезды, а нежностью ближе к луне
а пространства, как мы его знали, не будет, пожалуй
с этой гребаной бездной и так слишком много хлопот
расстояния призрак и морок границ одичалый
сбросим с плеч по дороге сквозь темное масло клипот
заклинания севера с грохотом их ледобитным
не нужны там, где глохнет в пустотах забытая речь
может кончиться порох, но гордость твоя, но улыбка
полнит сердце, и с ней наша плоть претворяется в меч. |
|
|
