Хочу похвалитися! Нещодавно підігнали цікаву колекцію – „Шедеври української музики” на п’ятьох дисках під редакцією Олега Скрипки та його „Країни мрій”: „Українське ретро”, „Українські романси”, „Українські ВІА”, „Український оперний спів” та „Українська сучасна лірична пісня”.

Спочатку отримуєш задоволення від шикарного та респектабельного оформлення. А потім упливаєш у дивовижний світ забутих мелодій, черемшин, трембіт, синіх гір і великого кохання, здебільшого нещасливого, але красивого і справжнього. 

Збірка не містить жодною політично стурбованого твору – більшість з них співались ще при Союзі, коли Українська РСР „розквітала у вільній родині народів-братів”. 

Я, наприклад, відкрила для себе багато нових пісень. Виявляється, пісня „Я піду в далекі гори... „, яку ми знаємо у виконанні Тараса Чубая, мала зовсім інший текст, ніж той, що написав Володимир Івасюк. Її співала жінка, і шукала вона в горах не „кохану”, а темно-сині квіти. 

Найбожественніша збірка – це романси. А ось від „сучасної пісні” очікувалось більшого – якась слабенька, як на мене, антологія.

„Це дійсно коштовні діаманти творчості мого народу. Українська пісня, можливо, єдине, що лишилося неспаплюженим для сотень тисяч переселенців. І десь в Канаді, Португалії чи в Сибірі за святковим столом натуралізовані імігранти все ж затягують нашої... Для справжніх шанувальників дорогоцінної спадщини”, - говориться у анотації до колекції.

Одним словом, рекомендую.