Так ся стало, що з самого ранку не можу працювати, бо (by courtesy of xyu@lj) натрапив на такий собi вбивчий хіт - роман "Культ" письменника Любко Дереша, цілу добу відірватися не можу. Цей незвичайний моторошний твір і найсправді має усе, щоб бути культовим для сучасної генерації - адже його автор ледве досяг свого сімнадцятиріччя - так, щойно по школі, справжній вундеркінд. Чи може, ніякого Любка не існує, а маємо ми не щось більше, ніж так звану "літературну містифікацію"?

Коли я кажу "усе" я маю на увазі і впевнений майстерський досвідний постмодернізм, і окультно-містичне мізкоєбство, і тріллерський темп, і згадки-посилання на сьогодення, і літературні аллюзії, і те, що зветься інтертекстуальністю, і, головне, виразність.

Заважають одержати найбільший кайф від напiвзабутої мови тільки деяка школярська сентиментальність автора, його невисока ерудіція, зловживання різноманітними жахливостями, іноді негострий гумор і, наприкінці, невиразна кода. Ще й ящірка ця.. Але це усе принаймні добре вписується, як кажуть, "в кон'юнктуру".

Певен також, що твір цей є українським, - навіть занадто українським, таким собі галицьким. У перекладі на російську або їншу він безумовно залишиться без свого неповторного шарму. Чи це вже мої власні аберрації?

І головне: цей твір, поза сумнівом, створив міцну хвилю інтересу до сучасної української літератури, а це вже добре, навіть якби ніякого іншого позитива й не було. Очікую і сподіваюсь, що наступні твори хлопчика будуть ще кращими за цей. Ще не вмерла ненька..