невеселі роздуми про ретроградство
Не виходить з голови. Передивився конспекти (виписки й цитати зберігаю в Google Docs, щоб мати можливість користуватися ними незалежно від місця перебування) — з Андерсена доволі багато цитат, перечитав, але повністю відновити у пам'яті структуру й зміст книжки не вдалося. Згадав, що обидві книжки, які "забулися", читав з читалки (паперових версій давно немає у продажу). Sony PRS-600, з тач-скріном, дозволяє зручно виділяти потрібні місця стилосом і потім повертатися до них через "нотатки". Але сприймання тексту (а надто великого за обсягом тексту) суттєво відрізняється від сприйняття паперових версій. Книга, як фізичний об'єкт, залишає у пам'яті додаткові мітки, за якими пригадуються й знаходяться потрібні місця у книзі: "це було десь посередині", "ближче до кінця", "після цієї ілюстрації". Коли гортаєш паперові сторінки, підключається тактильна й візуальна пам'ять, текст є книгою, а не самим лише текстом. Натомість електронна версія не залишає по собі відчуття цілості, структурованості, остаточної завершеності. Тексти змінюються, книга залишається та ж сама.
Зайве казати, що у подібних особливостях рецепції тексту на початку ХХІ ст. немає нічого доброго.