Новий порядок і революція
Перечитуючи Алексіса де Токвіля і, водночас, згадуючи останні медіа-шедеври за участю наших місцевих можновладців, де вони не тільки граються у провокаторів на публіку, але й розмахують геніталіями перед очима однодумців, я згадував спокійні й мудрі слова Зиґмунта Баумана про те, що людина новітньої доби цікавитья передусім особистостями, а не ідеями, суспільними процесами чи інституціями.

Бажання вийти з епіцентру емоційного шторму (позаяк просто ігнорувати медійні події можуть лише деякі ті, хто не я) побудило використовувати все, що відбувається, як привід до роздумів на теми або дотичні, або ж просто такі, які з'являються в результаті цього неподобства завдяки методу вільних асоціацій.

Ближче до тіла, думалося про те, наскільки існування подібної системи суспільних відносин, за якої влада спаяна з силовиками й судом (і тому фактично безкарна й недосяжна) функціональна в наших умовах. Тобто, якщо спробувати відсторонитися від персоналій, логіка думок наступна:

Завжди існує певна система соціальних відносин, яка дозволяє членам суспільства взаємодіяти між собою задля підтримання певного рівня безпеки й задоволення найнеобхідніших потреб. Ця система складається з офіційного (закон) і звичаєвого права (традиція), в різних суспільствах пропорції між цими двома компонентами різні.

Форма і спосіб реалізації влади є частиною загальної системи суспільних відносин. Якщо влада реалізується у спосіб, який не є характерним для загальної системи (запроваджує "лихі закони" чи нехтує традицією), мусить змінитися або вся структура суспільних відносин, або ж така влада має бути скинута найближчим часом. У бідь-якому разі, обов'язково виникне величезна напруга, викликана тим, що руйнується механізм взаємодії між членами суспільства, який досі був гарантією безпеки й задоволення базових потреб.

Наскільки я можу судити, внаслідок узурпації влади в Україні однією групою після 2010-го року, кардинальних змін не відбулося. Так, спосіб реалізації влади дещо змінився, з'явилася певна напруга в суспільстві, але згодом воно підлаштувалося під нові реалії й повернулося до стану відносної рівноваги. Потрібно наголосити на тому, що будь-які, навіть найжахливіші вчинки осіб, яких суспільство ідентифікує як "владу", не можуть призвести до масштабних протестних рухів, якщо суспільні відносини (невід'ємною частиною яких є владні стосунки) загалом знаходяться у стані рівноваги.

Очевидно, інтуїтивне розуміння цього робить можливим будь-які по-дитячому інфантильні рухи з боку наділених владою осіб, неможливі в ситуації, коли б вони відчували, що ґрунт під ногами не є достатньо міцним. А от усім, хто бажає змін в країні, варто було б замислитись над тим, які саме дії нинішньої влади порушували суспільну рівновагу в минулому і які з їхніх ініціатив можуть призвести до цього в майбутньому. І в першу чергу "працювати" саме з цим.