Про Бєлінського
Виявляється, що цього дня, але 160 років тому, у Петербурзі на тоді непрестижному Волковському кладовищі було поховано видатного революціонера-демократа, літературного критика Віссаріона Бєлінського.



Миколаївський педінститут, коли я туди вступив 1989-го, носив його ім"я. Спочатку мені було все одно, бо я нічого не знав про Бєлінського, крім ритуальних ленінських слів зі шкільного підручника. Потім випадково почув, що "патрон" альма-матер мав дещо специфічні погляди на постать Шевченка. Пішов до бібліотеки і перечитав під конспект всі його твори, де йшлося про "хохлів". На це пішло кілька місяців, але тепер я був озброєний "матчастью". Виявилося, що критик Бєлінський був дуже своєрідним "демократом". Такий собі прадідусь Бузини. Не менш брутально він писав і про кримських татар - мовляв, в Криму живуть три види тварин - верблюди, барани і татари.

Кароче, революційний демократизм неістового Віссаріона в моїх очах поблєк.

Десь у 90-му, точніше не пригадаю, я написав статтю із закликом позбутися ганебного для українців імені. Заніс його в газету "Радянське Прибужжя", відділом культури якої керував чудовий поет і наша миколаївська знаменитість Дмитро Кремінь. Він відредагував і в народ пішла ідея зняти випадкове ім"я з титулу освітнього закладу.

На боротьбу за це пішло кілька років, але результату було досягнуто. Мені тоді було менше 20 років, сил було нємєряно і я тоді зміг дійти до президента Кравчука, віце-прем"єра Комісаренка, міністра освіти Таланчука. Я їх всіх задовбував, щоб вони сприяли перейменуванню МДПІ. Мій друг, філолог Іван Гайванович, з яким ми разом створили філію УСС, зміг переконати викладачів двох кафедр - української мови і літератури - і вони офіційно підтримали студентські вимоги. Однією з них було ще й підняття синьо-жовтого прапора над МДПІ.

Ідеєю-фікс було назвати інститут іменем історика і композитора Миколи Аркаса, який повністю вписувався в парадигму Миколаєва - міста, яке багато років було центром імперського Чорноморського флоту: російський адмірал, український патріот. Та й народився Аркас буквально через дорогу від МДПІ.

Ректор запропонував тоді компроміс: Бєлінського знімаємо, а називаємо іменем адмірала Бутакова. Я трохи не впав - кажу, якого-такого Бутакова?! Виявилося, що цей адмірал таки листувався із Шевченком і взагалі був прогресивною людиною свого часу. Проте, було ясно, що керівництву вузу йдеться про те, щоб поміняти росіянина на росіянина. Компроміс був гнилий і ми з хлопцями відмовились.

В вересні 92-го ім"я Бєлінського зникло з дошки інституту. А вже після того як ми закінчили - у другій половині 90-х - ректорат по-злодійському назвав його іменем радянського педагога Сухомлинського, який до Миколаївщини мав таке ж відношення як і Бєлінський. Тобто жодного.