котляревский
А это украинский Мандельштам.
и bndr_ndrj@lj, насколько я поняла.

Я не побачу cлавнозвісну «Тедру»,
В старім багатояруснім театрі,
З геть закіптюженої галереї,
Під мерехтливе сяйво ліхтарів.
Байдужий до акторів метушливих,
Які збирають оплесків врожаї,
Я не почую звернений до рампи,
З подвійной римою пухнастий вірш:

- Ой, як мені ці ковдри осоружні ...



Театр Расіна! Там щільна фіранка
Нас відокремлює від потойбіччя;
Висить між ним та нами простирадло,
В глибоких зморшках хвилю підійма;
З плечей хустки клясичні опадають,
Міцніє голос в розпалі страждання.
І досягають жалібного гарту
Обурення розпечені склади ...

Я запізнився на бенкет Расіна ...

Знов шерехтять занедбані плякати,
І слабко тхне помаранчева кірка,
Й сусіда, ніби після летаргії,
Прокинувся та й каже: - Як мене
Замордувала клята Мельпомена,
Жадаю, жебе мене не чіпали;
Ходімо, доки глядачі-шакали
На шматування Музи не прийшли.

А що, як жыд побачить наші ігри?