Войти в систему

Home
    - Создать дневник
    - Написать в дневник
       - Подробный режим

LJ.Rossia.org
    - Новости сайта
    - Общие настройки
    - Sitemap
    - Оплата
    - ljr-fif

Редактировать...
    - Настройки
    - Список друзей
    - Дневник
    - Картинки
    - Пароль
    - Вид дневника

Сообщества

Настроить S2

Помощь
    - Забыли пароль?
    - FAQ
    - Тех. поддержка



Пишет amin_77 ([info]amin_77)
@ 2008-05-13 22:33:00


Previous Entry  Add to memories!  Tell a Friend!  Next Entry
Чужі діти.

Доволі часто в блогах зявляються пости, присвячені збору коштів, іграшок та речей для дітей з дитячих будинків. Я ніколи не підтримаю ці благі начинання. Не тому, що я жадібна, і не тому, що не люблю дітей.

Колись я почула від свого чоловіка, людини дуже імпульсивної, таку реальну історію із казковим присмаком. Неначе працює в Києві доволі заможній іноземець, займається своїм бізнесом, заробляє гроші і не забуває про благочинність. Причому, благочинність в нього доволі нестандартна. Раз на рік, а саме в день свого народження, він організовує святкування свого дня народження не в ресторані, а в одному дитячому будинку, що є під Києвом. Він вважає себе людиною фінансово спроможною задовольнити будь яку примху своєї дущі, якщо звичано ця примха може вираховуватись в грошовому еквіваленті. Тому подарунки, як такові, йому не важливі. День народження для нього – це привід порадувати себе, та своїх друзів. Тому, чому б не сумістити приємне із корисним, чом би не розкошелитися друзям замість кортіка, інкрустованого камінцями, пакунком з іграшками для дітей-сиріт. І кожен рік приїздять заможні гості в дитячий будинок, щоб поздоровити свого друга-родича-партнера із днем народження, відсвяткувати за іменинним столом на лоні природи, та залишити дітям купу дорогих іграшок.

«Ах, як благородно!» - вигукував мій імпульсивний чоловік, - «Я теж неодмінно зроблю так само! Ні, я не чекатиму свого дня народження, давай прямо сьогодні візьмемо *** гривень, та купимо на них іграшок, та поїдьмо в цей дитячий будинок, щоб подарувати їх дітям-сиротам!».

І тут в мою душу закрався сумнів. Діти-сироти, це так сумно, вони там такі нещасні, їх можна розважити хоч чимось. Але чим??? Іграшки??? Люди, які хочуть зробити хоч щось для дітей-сиріт, це ЩОСЬ, зазвичай розуміють під іграшками, одежею та мобілками-магнітофонами. Чи потрібно це дітям-сиротам???

Діти-сироти в дитячому будинку відрізняються від всіх інших дітей тим, що в них немає батьків.

Це постулат, це аксіома, це теорема і лема із всіма витікаючими.

А витікаючи дуже невтішні.

Я мати. І я знаю, що головний обовязок батьків перед своїми дітьми – вчити їх ЖИТТЮ. Читати, писати та грати на скрипці їх навчать вчителі. А батькі вчать життю. Вчать тому, що чай береться з чайника, що хліб треба берегти в кульочку. Що розірвані джинси можуть перетворитись на елегантні шорти, що подарунок коштує грошей, що грощі – це не невичерпне джерело, і гарні відносини треба заслуговувати гарною поведінкою. Що батьки – це ЛЮБОВ. І любов не має ціни.

Ми посварились. Чоловік сказав, що я жадібна, я доводила, що іграшки НІ ЗА ЩО – це зло! Ми своїми іграшками не дамо дитині-сироті нічого! Тільки зробимо погано! Я залишилась при своїй думці.

Час йшов.

І от нарешті я отримала підтвердження своїх міркувань.

Моя подруга почала працювати в інтернаті для дітей-сиріт в Пущі-Водиці. Я розпитала її, які вони, ці діти? Чи варто їм дарувати ці подарунки.

І от що розповіла вчителька інтерната.

Діти цими подарунками розбещені. Наприклад, на Новий рік, їх обдарюють шоколадними наборами, які вони кидають один в одного. У всіх дітей є мобілки. Є грощі. Меценати постійно дарують їм речі та техніку. Діти не цінують речі зовсім. Вони не вчаться життю. Життю у суспільстві.

Коли вчителька благає дітей, послухати урок, то най-невихований хлопець сказав, що плювати він хотів на школу і на вчителів, бо його скоро всиновлять іспанці. Виявляється, що на кошти меценатів сиріт кожне літо возять у Іспанію, де теоретично їх можуть всиновити. Але це відбувається дуже рідко. Діти вважають, що їм всі винні, бо вони сироти. Здавалося б, логіка вірна. Але. Таке не казкове Але. Вчителі, психологи, педагоги та меценати піклуються дітьми. І не дають їм самого головного. Чого саме, важко сказати. Вони мають стільки матеріальних благ, які не мають більшість дітей не-сирот, вони їздять у закордони, табори, чого більшість дітей з батьками не мають. Але не-сироти мають батьків. Хай тато не має можливості повезти свого сина в Іспанію. Але він проведе чоловічу бесіду із бешкетником сином, і поясне, що після школи він повинен обрати шлях, щоб грощі заробляти, і щоб батькам не було за нього соромно. А хлопчик увішаний мобілкою, модними речами, та не вміючий навіть читати, що чекає його після набуття повноліття?? Навіть страшно подумати.

І тому благаю вас, люди із добрим серцем. Якщо вас так  хвилює доля дітей сиріт, то йдіть, і всиновлюйте ОДНУ дитину, і вчить її ЖИТТЮ. І хай ця ОДНА дитина отримає від вас подарунки і відчуває ціну цим подарункам. Не в грошах, а в сльозах, пролитих під час бюрократичних митарств, повязаних із всиновленням, і рівних родовим мукам.

Бо система виховання, що існує в нашій державі, не дасть цим дітям нічого гарного, допоки вони залишаються підопічними дитячого будинку. І ваші дарунки, ваша єдино разова поїздка до них, ваше бажання отримати повагу від суспільства за свою благо чинність, це зло для цих дітей. Бо відчувати себе постійним обєктом для подачок однаково паплюжить душу і сиріт, і дітей багатих батьків, яким бракує часу для ЛЮБОВІ. З тою лише різницею, що багаті батьки при набутті нелюбимої дитини повноліття, попіклуються, щоб дитинка не пішла по похилій, бо перед родичами соромно.



(Добавить комментарий)


[info]krishtof@lj
2008-05-13 16:58 (ссылка)
Не знаю як там в Київських дитячих будинках, але те що я бачив у нас це жах - які там мобілки, одежі більш менш нормальної нема.

(Ответить) (Ветвь дискуссии)


[info]amin_77@lj
2008-05-14 04:11 (ссылка)
так, це перекос.
але все одно, діти-сироти, що виросли в діт-будинку та не розбещені спонсорською розкіщщю мають більш реальне сприйняття життя, ніж завалені подарунками.
звучить цинічно, неначе я закликаю виховувати сиріт у бідності, щоб доросле життя було адекватне.
але насправді, я вважаю, що сиртинські будинкі - це зло, незалежно від того, багато коштів до нього йде, чи ні.
єдиний вихід - всиновлення

(Ответить) (Уровень выше)


[info]kanareykina@lj
2008-05-13 17:23 (ссылка)
Знаєш, мені взагалі здається, що тут немає і поки не може бути "золотої середини". Надлишок матеріального переходить у "царський" комплекс, його відсутність - у комплекс неповноцінності. А за балансом ніхто не слідкує, бо занадто багато цих дітей. Катастрофічно багато. Дитбудинків, якими опікуються люди з фінансами - реально менше, ніж тих, які не потрібні взагалі нікому.
І ти абсолютно права - приносити речі в "пропіарені" дитбудинки немає ніякого сенсу.

(Ответить) (Ветвь дискуссии)


[info]amin_77@lj
2008-05-14 04:32 (ссылка)
все доволі просто.
більшість єдиноразових меценатів, тих що може собі дозволити іграшки, проживає у мегаполісах. більшість з вищеназваних має небагато вільного часу, щоб особисто поїхати кудись далі, ніж умовний мкад, тому діт бутинки в пів годинній досяжності від мегаполісів мають пересиченість цими розбещуючими подарунками.
перекос

(Ответить) (Уровень выше)


[info]bardus@lj
2008-05-13 18:44 (ссылка)
Про виховання
проблема в тому, що існує таке поняття як ефективна група.
Це не більше 5-10 чоловік ..коли більше тоді виходить вже зникає " родинний зв'язок " Тобто дітей таких потрібно розподіляти в такі собі сім'ї. Але проблема в тому де найти таку кількість людей ..і людей, які будуть відчувати відповідальність.
Про розбещеність
коли сказали Пуща водиця .я зрозумів що туди грошей колошматять багато ..але ж є таких домів, що не мають стільки меценатів ..тут просто іде перекос ...і взагалі таке собі нове віяння ..
Взагалі дітей дуже легко розбестити ..

(Ответить) (Ветвь дискуссии)


[info]amin_77@lj
2008-05-14 04:50 (ссылка)
розумієш, я вважаю, що якщо вам так кортить допомогти анонімній сироті, то це треба робити теж анонімно. бо люди, що мерехтять перед очами і дарують подарунки, привчають дитину до того, що це буде завжди.
кожен дит будинок має якісь постійні статті витрат. чому б не сдавати грощі на цільовий рахунок із можливість прозорого звіту на витрачені грощі.

а якщо сильно кортить щось зробити для цих сиріт, то відкинути сумління і всиновити одну дитинку.

бо, як гласить древня мудрість, чим розтрачати свою любов на весь світ, краще зігріти нею когось одного.

(Ответить) (Уровень выше)


[info]vedana_ua@lj
2008-05-14 03:32 (ссылка)
Не знаю як де, а ось у Полтаві навіть у голодні девяності у дітей з дитбудинку був такий одяг і такі іграшки (і в такій кількості), яких не було у нас, звичайних дітей, у тому числі й дітей вихователів дитбудинку. Це була в основному гуманітарна допомога з-за кордону.
Якщо я б коли-небудь вирішила допомогти дитбудинку, я б їм купила щось для розвитку, наприклад, фарби, пензлики, мольберти, піаніно, гітару, якщо в них нема. Книжки можна теж. Та багато ще є дійсно необхідних речей крім іграшок та солодощів.

(Ответить) (Ветвь дискуссии)


[info]amin_77@lj
2008-05-14 04:54 (ссылка)
і то вірно.
он я там зверху написала:
кожен дит будинок має якісь постійні статті витрат. чому б не сдавати грощі на цільовий рахунок із можливість прозорого звіту на витрачені грощі.

(Ответить) (Уровень выше)


[info]vahter_na_kyhni@lj
2008-05-14 03:56 (ссылка)
хм...замислилася...буквально вчора говорила з організацією,яка займається такою справою і вирішила їм допомогти одягом,взуттям і тд ітп. Думаю,шо ти права в розбещеності,але справа ше в тому,шо не усі будинки мають такі допомоги. от ну і ше, я також за те,шо цизх дітей треба вчити. вчора запропонувала тій організації влаштовувати хоча б якісь дні професії. запрошувати якихось юристів,айтішників ітд і тп, і нехай вони хоча б з 2 годинки проведуть з дітьми.хай розкажуть про професію. шо і як..думаю в цьому б був який толк. справді більший ніж в іграшках.

(Ответить) (Ветвь дискуссии)


[info]amin_77@lj
2008-05-14 04:06 (ссылка)
ідея цікава. та розумієш, діти з родинами не мають таку можливість, щоб до них особисто приїздили високоінтелектуальні дяді і тьоті, та вгружали їм, інщими словами, розважали б їх. бо діти з родини мають тих, кому можна поставити запитання, що це таке, а навіщо воно. я ж про що веду. діти сироти раз і назавжди отримають уявлення, що їм всі винні, і всі йх повинні розважати.
це замкнене коло.
єдиний вихід з цього кола - всиновлення.
в нашому суспільстві немає інституту всиновлення.
і з цим треба щось робити.

(Ответить) (Уровень выше)


[info]dzzvinka@lj
2008-05-14 09:16 (ссылка)
погоджуюсь з тобою на 1000%. я хотіла б всиновити дитину, але мій чоловік не дуже пітримує цю ідею :(

(Ответить) (Ветвь дискуссии)


[info]amin_77@lj
2008-05-14 10:07 (ссылка)
почни без нього. а він підтягнеться.

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)


[info]dzzvinka@lj
2008-05-14 10:14 (ссылка)
у нас і свого дитяти поки що нема. думаю розпочати справу після народження первісточка власного

(Ответить) (Уровень выше)


[info]ibigdan@lj
2008-05-14 18:01 (ссылка)
здається ти права.
я боюся їхати до дитбудинку. я боюся повернутися НЕ САМ.
а куди мені ще? :) і так троє...

хоча знаю, що років через 10 так і станеться. є така картинка.

(Ответить)