Дело на гражданина Вильгельма Габсбурга (он же Василь Вышиваный)
О Василии Вышиваном (Вильгельме Гасбурге) уже вышел ряд работ, в том числе  книга Снайдера, переведенная на многие языки мира.




У архіві розвідки збереглися свідчення агента МДБ СРСР «Чабана» від 7 липня 1945 року про те, як до цього долучався Мирон Луцький (в інших документах Луцький згадується з ім’ям Остап), який після революції 1917 року в Російській імперії перейшов на службу до легіону Українських січових стрільців і невдовзі був призначений ад’ютантом Василя Вишиваного.

«Великого князя Вільгельма Габсбурга – Василя Вишиваного, – Мирон Луцький навчав української мови, знайомив його з українською історією і культурою, вчив його українським пісням, танцям, знайомив його з українським життям, побутом, звичаями, з українським самогоном і дівчатами. Він супроводжував його від Збруча до Єлисаветграда, а потім – до Александровська на Дніпрі. Показував йому руїни Запорозької Січі, куди приходили і стояли постоєм УСС. Він возив його з собою і знайомив з різними українськими діячами, агітував за цього Габсбурга, створював йому популярність в українських колах і серед українського населення» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6944.– Т. 1. – Арк. 87).

У документі також зазначається, що невдовзі Василь Вишиваний через низку причин звільнив цього ад’ютанта. В заяви іншого ад’ютанта – Рудеж Ларішенка (також згадується як Едуард Ларіченко) до Народного комісаріату закордонних справ УСРР з приводу контактів із Вишиваним. Документ датований 17 червня 1932 року, коли Ларішенко вже повернувся із-за кордону в Україну з наміром, як він зазначав, «працювати в лавах українського пролетаріату». У свідченнях ад’ютанта Ларішенка йдеться про те, що у березні 1919 року Василь Вишиваний заручився дозволом диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича на свого роду розвідувально-диверсійний похід у тил румунських військ, які у той час зайняли Гуцульщину. Метою цієї вилазки, як зазначається в документі, була організація повстання місцевого населення у разі активізації військових дій.

«Ми перейшли вночі румунські рубежі, заховавши попереднього автомобіль, і, просуваючись увесь час вночі, прибули на околицю Жаб’є. Там ми перевдягнулися в селянський одяг і упродовж 5 тижнів ходили від хати до хати. У зв’язку з тим, що на той час знайшли автомобіль, скрізь розвісили наказ румунського командування про наш арешт і нагороду тому, хто нас видасть.

Коли так минуло 5 тижнів, нам уже набридло, і ми прийшли в Жаб’є, де на дверях церкви прочитали наказ про наш арешт. На другий день зелених свят нас упізнав управитель маєтностей графа Скарбка і виказав нас румунській команді. Ми ночували тоді в будинку священика. Близько третьої години ранку дві румунські сотні з вісьмома кулеметами оточили будинок і захопили нас.

Під значною охороною нас відвели в Кальдурушани, де тримали під арештом три місяці. Потім під охороною нас повернули в Україну» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6944.– Т. 1. – Арк. 11).

Сам Василь Вишиваний у протоколі допиту слідчим МДБ УРСР від 14 квітня 1948 року пояснив, що мав намір дістатися до Австрії через румунську територію, але на кордоні був заарештований румунами. Після звільнення нібито попросив, щоб його повернули до України. В іншому архівному документі неназване джерело викладає таку версію: «Коли Східну Галичину окупувала Польща в 1919 р., Вишиваний перейшов до Румунії в надії, що румунська королева, теж його своячка, дасть йому якусь опіку і допомогу, але румунський генеральний штаб поставився вороже до Василя Вишиваного із-за його зносин з українцями. Його інтерновано, а після дозволено приїхати в Кам’янець-Подільський. Тут Петлюра зробив його полковником при генеральному штабі» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6944.– Т. 1. – Арк. 87).
«Після розгрому петлюрівської армії, – зазначається в одній із довідок, – Вишиваний переїхав до Відня, де в 1921–1922 рр. заснував комітет для проведення розвідувально-підривної роботи, спрямованої проти Радянського Союзу. До комітету увійшли відомі українські націоналісти Полтавець-Остряниця, Бутенко Петро, Біберович, крім того, було залучено багато осіб для співробітництва у військових, політичних і редакційних справах» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6944.– Т. 1. – Арк. 98). Це було так зване Українське національне вільнокозацьке товариство.
В одній із довідок, датованих 1926 роком, зазначається, що Вишиваний докладає певних зусиль «серед королівських дворів Іспанії, Англії та Італії для отримання підтримки в своїх планах створення королівства в Україні. Як би до цього не ставилися, але факт той, що Вишиваний разом з колишнім послом УНР Полетикою і своїм ад’ютантом Ларошенком виїздив до Мадрида, Лондона і Рима у вищезазначених справах» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6944.– Т. 1. – Арк. 2).
В іншому документі йдеться про участь Вишиваного у гетьманському з’їзді прихильників Павла Скоропадського в Мюнхені у 1927 році. Це копія листа консула УНР в Мюнхені Василя Оренчука від 20 жовтня 1927 року на адресу міністра закордонних справ УНР, перехопленого чекістами. У ньому зазначається, що  на з’їзді українське питання було головним. Під час його обговорення гетьманці багато говорили про можливу федерацію з Росією. «Лише один Василь  Вишиваний, – зазначається в листі, – відстоював самостійність України. Вишиваний запропонував також тезу соборності українських земель, прийняту з’їздом…» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6944.– Т. 1. – Арк. 3).
Так, у листі із Харкова на адресу Іноземного відділу ОДПУ СРСР в Москві від 9 квітня 1933 року зазначається: «Наше закордонне джерело в Румунії, відомий Вам «Теплов», повідомляє, що румунська розвідка отримала листа від Василя Вишиваного (колишн. принц Габсбурзький – претендент на гетьманат України), в якому той пропонує свої послуги Румунії і просить дозволу перекидати через рум. кордон свою агентуру для проведення роботи в Україні. Натомість Вишиваний обіцяє надавати румрозвідці військову інформацію цієї агентури. Румуни від цієї пропозиції не відмовилися, і Бухарест переслав листа Вишиваного Чернівецькому Центру «А» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6944.– Т. 1. – Арк. 15).
Про таку співпрацю з ОУН згадується і в архівній справі на Є. Коновальця. У спецповідомленні Іноземного відділу УДБ НКВС УСРР від 23 червня 1935 року «Організація українських націоналістів» зазначається: «Постановою липневої конференції 1933 р. при «вождеві» створений військовий штаб ОУН… На чолі штаба стоїть Коновалець. Членами штабу є генерал-хорунжий Віктор Курманович, Антон Краус, Василь Вишиваний…» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964.– Т. 1. – Арк. 57).
«Кілька років тому Коновалець неодноразово відвідував його в Парижі. Коновалець просив Василя Вишиваного зконтактувати його (Коновальця) з японцями, що Василь Вишиваний і зробив, причому він познайомив Коновальця з тодішнім японським радником посольства в Парижі бароном Іто» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 9860.– Т. 2. – Арк. 172).
У підсумковій довідці із архівної справи зазначається: «За останніми закордонними відомостями відомо, що в 1946 р. Вишиваний перебував у Баварії під покровительством американської влади, продовжуючи підтримувати тісний зв'язок з керівними діячами ОУН, зокрема, з керівником політичної референтури Проводу Закордонних частин ОУН-бандерівців Прокопом Мирославом. Це дає підстави вважати, що Василь Вишиваний і нині має великі зв’язки серед керівництва ОУН і сам особисто проводить активну антирадянську діяльність» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6944.– Т. 1. – Арк. 100).