Дещо про україствующіх.


Років зо три як появились у нас дивні українці...такі українці що годі й казати, так люблять Україну що жах. Та ще й всіх повчають як саме її треба любити, у який час та спосіб... хто з ними не згоден хоч у якихось дрібницях - одразу звинуваючують у тому що, мовляв, українофоб, ага...

Правда, часто то ті самі люди що до майдану кепкували з мене, коли мені серед розмови дзвонила мама, та я відповідав українською... мов дивіться, вибилось село в люди...але тож коли було?


Наразі ці дотепні люди понавдягали вишиванок, відростили вуса, та мають дуже дуже суворе обличчя - щоб здалеку було видно - патріот. Їх дуже важко перегнівити та перепатріочіти, але є й у них один "прокол".

Це матюки. Ні, так у житті вони матюкаються добре. А от коли лаються у Фейсбуці, то роблять помилки в матюках. Це дуже, дуже смішно та дозволяє відрізнити українця, від того хто з якогось біса (чи якогось зиску) себе за такого видає.

Сергій Донатович Довлатов колись писав:

– Ты что, ебну́лся?!
(Именно так поставив ударение.)

– Гражданин сержант, вы не правы. Можно сказать – ёбнулся, ебану́лся и наебну́лся. А ебну́лся – такого слова в русском литературном языке, уж извините, нет…


Шануймося!