Текст и контекст.
"І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє".




Вот, моя многоуважаемая френдесса Мирослава ака varjag_2007 напомнила ПОЛНЫЙ текст произведения Тараса Григорьевича Шевченко, куски из которого так любят цитировать украинские политические спекулянты. Не лишне перечесть со школьных времен, ага.



: І смеркає, і світає,
: День божий минає,
: І знову люд потомлений
: І все спочиває.
: Тілько я, мов окаянний,
: І день і ніч плачу
: На розпуттях велелюдних,
: І ніхто не бачить,
: І не бачить, і не знає
: Оглухли, не чують;
: Кайданами міняються,
: Правдою торгують.
: І господа зневажають,
: Людей запрягають
: В тяжкі ярма. Орють лихо,
: Лихом засівають,
: А що вродить? побачите,
: Які будуть жнива!
: Схамениться, недолюди,
: Діти юродиві!
: Подивиться на рай тихий,
: На свою країну,
: Полюбіте щирим серцем
: Велику руїну,
: Розкуйтеся, братайтеся!
: У чужому краю
: Не шукайте, не питайте
: Того, що немає
: І на небі, а не тілько
: На чужому полі.
: В своїй хаті своя й правда,
: І сила, і воля.

: Нема на світі України,
: Немає другого Дніпра,
: А ви претеся на чужину
: Шукати доброго добра,
: Добра святого. Волі! волі!
: Братерства братнього! Найшли,
: Несли, несли з чужого поля
: І в Україну принесли
: Великих слов велику силу
: Та й більш нічого. Кричите,
: Що бог вас создав не на те,
: Щоб ви неправді поклонились!..
: І хилитесь, як і хилились!
: І знову шкуру дерете
: З братів незрящих, гречкосіїв,
: І сонця-правди дозрівать
: В німецькі землі, не чужії,
: Претеся знову!.. Якби взять
: І всю мізерію з собою,
: Дідами крадене добро,
: Тойді оставсь би сиротою,
: З святими горами Дніпро!

: Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
: Щоб там і здихали, де ви поросли!
: Не плакали б діти, мати б не ридала,
: Не чули б у бога вашої хули.
: І сонце не гріло б смердячого гною
: На чистій, широкій, на вольній землі.
: І люди б не знали, що ви за орли,
: І не покивали б на вас головою.

: Схаменіться! будьте люди,
: Бо лихо вам буде.
: Розкуються незабаром
: Заковані люде,
: Настане суд, заговорять
: І Дніпро, і гори!
: І потече сторіками
: Кров у синє море
: Дітей ваших... і не буде
: Кому помагати.
: Одцурається брат брата
: І дитини мати.
: І дим хмарою заступе
: Сонце перед вами,
: І навіки прокленетесь
: Своїми синами!
: Умийтеся! образ божій
: Багном не скверніте.
: Не дуріте дітей ваших,
: Що вони на світі
: На те тілько, щоб панувать...
: Бо невчене око
: Загляне їм в саму душу
: Глибоко! глибоко!
: Дознаються небожата,
: Чия на вас шкура,
: Та й засядуть, і премудрих
: Немудрі одурять!

: Якби ви вчились так, як треба,
: То й мудрість би була своя.
: А то залізите на небо:
: "І ми не ми, і я не я,
: І все те бачив, і все знаю,
: Нема ні пекла, ані раю,
: Немає й бога, тілько я!
: Та куций німець узловатий,
: А більш нікого!.." - "Добре, брате,
: Що ж ти такеє?"

: "Нехай скаже

: Німець. Ми не знаєм".
: Отак-то ви навчаєтесь
: У чужому краю!
: Німець скаже: "Ви моголи".
: "Моголи! моголи!"
: Золотого Тамерлана
: Онучата голі.
: Німець скаже: "Ви слав'яне".
: "Слав'яне! слав'яне!"
: Славних прадідів великих
: Правнукі погані!
: І Коллара читаєте
: З усієї сили,
: І Шафарика, і Ганка,
: І в слав'янофіли
: Так і претесь... І всі мови
: Слав'янського люду -
: Всі знаєте. А своєї
: Дас[т]ьбі... Колись будем
: І по-своєму глаголать,
: Як німець покаже
: Та до того й історію
: Нашу нам розкаже, -
: Отойді ми заходимось!..
: Добре заходились
: По німецькому показу
: І заговорили
: Так, що й німець не второпа,
: Учитель великий,
: А не те щоб прості люде.
: А гвалту! а крику!
: "І гармонія, і сила,
: Музика, та й годі.
: А історія!.. поема
: Вольного народа!
: Що ті римляне убогі!
: Чортзна-що - не Брути!
: У нас Брути! і Коклекси!
: Славні, незабуті!
: У нас воля виростала,
: Дніпром умивалась,
: У голови гори слала,
: Степом укривалась!"
: Кров'ю вона умивалась,
: А спала на купах,
: На козацьких вольних трупах,
: Окрадених трупах!
: Подивиться лишень добре,
: Прочитайте знову
: Тую славу. Та читайте
: Од слова до слова,
: Не минайте ані титли,
: Ніже тії коми,
: Все розберіть... та й спитайте
: Тойді себе: що ми?..
: Чиї сини? яких батьків?
: Ким? за що закуті?..
: То й побачите, що ось що
: Ваші славні Брути:
: Раби, подножки, грязь Москви,
: Варшавське сміття - ваші пани,
: Ясновельможнії гетьмани.
: Чого ж ви чванитеся, ви!
: Сини сердешної України!
: Що добре ходите в ярмі,
: Ще лучше, як батьки ходили.
: Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
: А з їх, бувало, й лій топили.

: Може, чванитесь, що братство
: Віру заступило,
: Що Синопом, Трапезондом
: Галушки варило.
: Правда!.. правда, наїдались.
: А вам тепер вадить.
: І на Січі мудрий німець
: Картопельку садить,
: А ви її купуєте,
: Їсте на здоров'я
: Та славите Запорожжя.
: А чиєю кров'ю
: Ота земля напоєна,
: Що картопля родить, -
: Вам байдуже. Аби добра
: Була для городу!
: А чванитесь, що ми Польщу
: Колись завалили!..
: Правда ваша: Польща впала,
: Та й вас роздавила!

: Так от як кров свою лили
: Батьки за Москву і Варшаву,
: І вам, синам, передали
: Свої кайдани, свою славу!

: Доборолась Україна
: До самого краю.
: Гірше ляха свої діти
: Її розпинають
: Заміс[т]ь пива праведную
: Кров із ребер точать.
: Просвітити, кажуть, хочуть
: Материні очі
: Современними огнями.
: Повести за віком,
: За німцями, недоріку,
: Сліпую каліку.
: Добре, ведіть, показуйте,
: Нехай стара мати
: Навчається, як дітей тих
: Нових доглядати.
: Показуйте!.. за науку,
: Не турбуйтесь, буде
: Материна добра плата.
: Розпадеться луда
: На очах ваших неситих,
: Побачите славу,
: Живу славу дідів своїх
: І батьків лукавих.
: Не дуріте самі себе,
: Учітесь, читайте,
: І чужому научайтесь,
: Й свого не цурайтесь.
: Бо хто матір забуває,
: Того бог карає,
: Того діти цураються,
: В хату не пускають.
: Чужі люди проганяють,
: І немає злому
: На всій землі безконечній
: Веселого дому.
: Я ридаю, як згадаю
: Діла незабуті
: Дідів наших. Тіжкі діла!
: Якби їх забути,
: Я оддав би веселого
: Віку половину.
: Отака-то наша слава,
: Слава України.
: Отак і ви прочитай[те],
: Щоб не сонним снились
: Всі неправди, щоб розкрились
: Високі могили
: Перед вашими очима,
: Щоб ви розпитали
: Мучеників, кого, коли,
: За що розпинали!
: Обніміте ж, брати мої,
: Найменшого брата -
: Нехай мати усміхнеться,
: Заплакана мати.
: Благословіть дітей своїх
: Твердими руками
: І діточок поцілує
: Вольними устами.
: І забудеться срамотня
: Давняя година,
: І оживе добра слава,
: Слава України,
: І світ ясний, невечерній
: Тихо засіяє...
: Обніміться ж, брати мої,
: Молю вас, благаю!

: 14 декабря 1845,
: Вьюнища

: Тарас Шевченко




а ссылкобзор тут - http://dok-zlo.livejournal.com/413360.html