Ucropia o morte

https://www.depo.ua/ukr/life/scho-vidomo-pro-legendarni-shkoli-slastiona-yaki-derzhava-nareshti-vzyala-pid-ohoronu-foto-20180329750673
Для тих, хто ще не знайомий з цією гордістю української архітектури, школи Сластіона (більш наукова назва - школи Лохвицького земства) - це загальновживана назва навчальних комплексів на Полтавщині, в межах території колишнього Лохвицького повіту Полтавської губернії. Вони виникли, коли в Російської імперії, під якою знаходилася і частина українських земель, було прийнято закон щодо впровадження обов'язкової загальної початкової освіти. З цією метою влада поставила земствам завдання побудувати навчальні заклади.
Полтавська губернія була в числі перших, де розгорнулося будівництво: в 1909 році Лохвицька земська управа замовила розробити вісім проектів шкіл в українському стилі. Варто зазначити, що застосування типових проектів було найбільш прогресивним в ті часи, однак в цьому випадку типові проекти передбачали "…створення не одного чи двох проектів шкіл, але ж цілої їх серії".
Замовлення дісталося викладачу Миргородської художньо-промислової школи імені Гоголя Опанасу Георгієвичу Сластіону, і він, розробляючи проекти, впровадив в них розроблені ще щість років тому положення щодо архітектурно-художнього вигляду будівель в українському національному стилі.
В 1903 році Сластіон визначив три основні фактори розвитку архітектури: клімат, місцевість (ландшафт) та етнографію. Ним же вперше було сформульовано шість основних морфологічних ознак української архітектури:
- шестикутні трапеційні прорізи дверей і вікон;
- прорізи з напівеліптичними перемичками;
- чотирисхилі (вальмові) або наметового типу дахи;
- влаштування заломів на дахах;
- галереї на стовпчиках, опасання чи піддашшя;
- колонки крученої форми.