Войти в систему

Home
    - Создать дневник
    - Написать в дневник
       - Подробный режим

LJ.Rossia.org
    - Новости сайта
    - Общие настройки
    - Sitemap
    - Оплата
    - ljr-fif

Редактировать...
    - Настройки
    - Список друзей
    - Дневник
    - Картинки
    - Пароль
    - Вид дневника

Сообщества

Настроить S2

Помощь
    - Забыли пароль?
    - FAQ
    - Тех. поддержка



Пишет Apocalypse Won ([info]harllatham)
@ 2020-10-17 19:52:00


Previous Entry  Add to memories!  Tell a Friend!  Next Entry
незважаючи на суму і сумнів
https://zbruc.eu/node/100933
Одна з дивовижних знахідок поточного року – двотомник Осипа Мандельштама, який щойно побачив світ завдяки видавництву «Дух і Літера». Перекладачів узяло участь аж 55, і в цьому констатація не тільки суми, але й сумніву: де нам назбирати аж 55 рівних Мандельштамові геніїв? І навздогін: звідки візьмуться співмірні Мандельштамовому непедантичному генієві педантичні редактори, здатні звести всі 55 перекладацьких голосів ув один мандельштамівський хор?
І все ж, незважаючи на суму і сумнів, можна стверджувати, що український двотомник Мандельштама – абсолютно видатне явище. Тільки зріла мова і зріла культура могли б дозволити собі таку розкіш. І вони її собі дозволили, й нині маємо Мандельштама українського – як поезію (том перший), так і прозу. Можливо навіть, у найкращих на світі перекладах. Слово «можливо» я вживаю не тільки з обачністю, але і з надією.


(Добавить комментарий)


[info]harllatham
2020-10-17 20:01 (ссылка)
ЛАМАРК

Жив старий з невинністю хлоп’яти,
Боязкий, незграбний патріарх.
Як за честь природи постояти?
Звісно, фехтувати, як Ламарк.

Все живе на світі — лиш помарка
І, якщо такий безглуздий шлях,
На рухомих сходинках Ламарка
Я зійду найнижче по щаблях.

До кільчастих і до вусоногих
Прошурхочу плавно, як змія,
По східцях пружнистих і порогах,
Зменшусь і протеєм зникну я.

Зроговілу мантію надіну
Крові розігрітої зречусь,
Мацаками обросту і в піну
Океанську в’юнко загвинчусь.

Ми пройшли розряди комашині
З наливними чарками очей.
Він сказав: «Твій зір погасне нині,
Ти востаннє бачиш світ оцей».

Він сказав: «Затихни в повнозвуччі,
Все дарма — про Моцарта забудь,
Настають часи глухі й павучі,
Тут провал сильніш за нашу суть».

І від нас природа відступила,
Ніби їй вже не потрібні ми
І довгастий мозок полонила,
Наче шпагу, в піхвах із пітьми.

Звідний міст вона не опустила,
Жоден підійнятися не зміг,
З тих, у кого трав’яна могила,
Дихання червоне, звинний сміх.
                                            переклав Юрій Андрухович

(Ответить)