Раклофей Харьковский
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%BE
Ракло — українське вульгарне слово, запозичене з німецької мови, поширене на Харківщині та Полтавщині, що означає: шахрай, босяк, злодій, «дрібний злочинець з села». Народна етимологія виводить походження з імені св. Іраклія, вигаданого покровителя харківської бурси в XVIII столітті. За легендою вічно голодні бурсаки після занять збігали з гори, де була розташована бурса, прямо на Благовіщенський базар. Там вони здобули специфічну славу — і заодно отримали таке дивне для невтаємничених збірне ім'я — ракли, яке пізніше стало прозивним.
Лайка набула поширення в жаргонах російських злодіїв

↑ нім. Rekel «великий пес, неотесана людина, вайло». Ракло // Етимологічний словник української мови. — К.: Наук. думка, 2006. — Т.5. — С.20.
↑ Див. переповідання місцевої легенди: Василь Минко. Повісті. Оповідання. Нариси. П’єси. — К., 1962. — С.40.
↑ Словарь воровского языка: слова, выражения, жесты, татуировки. — 1991, — С. 86: «Ракло (уст.) — вор; босяк; дурак».