Поучительно

Шедевр из "Инфопорна" - о том, как и чем зарабытывают на жизнь деятели "сучукрлита". 

"А ким числиться в Харкові наш Жадан? Зручним місцевим доважком до політичних оборудок і видавничих проектів? Згадаймо, що громадська слава Жадана тягнеться від часу поетичних фестивалів середини 1990-их, спонсорованих видавництвом “Смолоскип” і Фондом Сороса. Коли кредит “патріотичної” довіри в цих фундаціях вичерпали, для Жадана настав час загравання з “помаранчевими” революціонерами, під егідою та на гроші яких поет навіть встиг побувати комендантом наметового містечка у Харкові часів майданної ейфорії. З того ж конформістського пересаду Жадан і книжки Євгена Кушнарьова палив, і власну революційну “Антийолку” влаштовував. Прикро й гірко також бачити, як нещодавній студент-ворохобник Жадан, прозваний навіть “голосом покоління 90-х”, використавши майже всі різновиди виїзних закордонних грантів, змушений через брак грошей продаватися видавництву “Фоліо”. Мусить - заради безперебійного друку своїх безкінечно-ностальгійних писань. За це доводиться розплачуватися виснажливими турне, автограф-турами, принизливими передмовами до місцевих літературних антологій “Харків forever” і “Готелі Харкова” та іншим сурогатом письменницької “слави”.

"Дехто з них, озлобившись на перефарбовану з “червоної” на “жовто-блакитну” Систему, досить швидко наплював на власну “смолоскипівську” юність, занудьгувавши, як поет О.Яровий, за колишнім радянським ярмом. “Так, то була імперія, – гірко іронізує він у “Літературній Україні. – Хоча як подивитися. Вона тільки те й робила, що гнітила – копійчаним хлібом, безкоштовною медициною, добротною загальнодоступною освітою, мільйонами українських книжок, дармовими квартирами, письменницькою славою”.