Поколения
Паша Солодько, посещая в Мексике музей Троцкого, нашел время напомнить, что пролетарский украинский поэт Олекса Влизько приходится дедом современному украинскому банкиру Морозову.

Сарказм

І знов романтикою плине
в юнацькі очі
синя мла,
мов репродукція з картини
середньовічного хахла,
коли чубатими ходили,
в Чигирині ножі святили,
і не пізнавши, -
ворог? -
брат? -
свій глузд горілкою топили,
палили все,
"жидів" лупили
і кров'ю юшили
з гармат
а потім вщухли...
і таки
зросли онуки, -
жалю мало, -
стошароварні
шаповали, -
своєї неньки
сопляки,
що прогулялись "у народі"
сумними збірками пародій
на міць
дідівської руки.

1927

Інструкція

Крикну так,
щоб з серця,
кров'ю харкнувши
на губах,
епоха запеклась. -
Годі!
Досить
над рядками аркушів
ти,
гаряча,
крапала й лилась!
Не тебе
на риму:
труби -
губи -
садовити,
як
в іконний кут!
Не для того
ми зійшлись
докупи,
щоб
твій розмах
лірикою схуд!
Всі слова -
брехня
пустих літаній,
не про соціальність, -
про едем!
Знаєте,
товаришу,
що статистичні дані
є
найепохальніша
з поем!

1929


Балада про контрабанду

Повниться море дзвоном бинд...
- Хлопці!
- Вітрила на фордевінд!
- Носа на хвилю!
- Держи горцєй!...
- Не доведи господь гостей!...
Море – не море, – регіт банд...
Повно в шаланді контрабанд...
- Не доведи господь гостей!...
- Тихше, братішки! -
- Держи горцєй!...
Перець.
Шафранка.
Листя мирт.
Кружево з Брюсселя.
Золото.
Спирт...
- Не доведи господь гостей!...
- Цить, Пандопуло!
- Держи горцєй!...
- Вже проминули?!
- Ні?!
...Удар!
Кинув прожектор
в холод,
в жар!
- Не дддоведи-и господь горцєй!...
- Бісів сину!... -
- Держи горцєй!...
Стріл...
Блискавиця...
- В море!
- Шквар!!
Стріл...
Кров...
Труп...
Мар...
- Ба...тько... ві там пере... кажи...
- Чорт тобі в руль!
- В море держи!!!
- В мо! -
о! -
о! -
ре!...

Бита шаланда...
Кров...
Труп...
Життя
продається
за руб!!!

1930


Балада колоніальних вправ з англійської мови

Високий інглез ватажка юрби, брата спитав мого:

- Гуер ду ю уант ту го?

Брат мій сказав, ватажок юрби: – Ми підем до вільних гір, -

зис ис нот фар фром гір!

Інглез сказав: – Гаразд! – Проходьте! – Ви хочете волі? – Гуд!

Тільки ідіть стороною, бо моя плантація тут!

Феруил май фринд, ватажку юрби, ідіть усі, але, -

ми наставим гармати на гори і буде вам дуже зле! -

Бо не хочете ви працювати, бо собаки ви й ледарі! -

Мусимо вжити заходів, – ай им уері сорі!

Інглез пішов. Мовчала юрба. Але брат мій сказав: – Ого! -

Гив ю стіл павдер ін юр павдер горн?!

1927

Організація наступу

Центральна рада сперлася

на гайдамацьку січ, на

наявність

куркулячого активу,

і райком, -

усе,

що в муці скупчилось, -

17 січня

рвонув

на змовклу колію

стривоженим гудком.

Прибоєм ніг проходили

до другої години,

як море,

на обору

залізничних майстернь

і мітингом обурення

затвердили:

іти на

свавілля куркуляччини

зі зброєю!...

І в день

той самий,

після мітингу

усі рішучі друзі

повстання

готуватися до бою почали.

Ремонтували панцирник.

Озброювали блузи.

Розвідку штаб налагодив

і вислав патрулі.

Залізний вузол

колії

ряснів бойовиками, -

на жужеличнім полі і

в околишніх місцях.

Ходили нишком -

групами...

В глухий, одутлий камінь

дубів завод

під трубами,

обдертий,

мов кістяк...

...Росли години

острахом,

щоб раптом

обірвати

набряклу тишу

пострілом...

...І, збігавши

в клозет,

пірнув

за скельця

з совами

в гарячці

обиватель, -

з дружиною,

з газетами

і кавою-глясе...

А в штабі директорії

й Полтавського загону

гримів наказ:

- Контрнаступом з Кадетського!...

А це

не жарт...

І сотник лаявся

в мембрану телефону,

і сіпався

невиспаний

бабусин офіцер...

...У бога і Валуєва

полковник матюкався,

за звичкою,

хапаючи

петельки піджака...

...Концентром

полк Грушевського

згорнувся обіч пакгаузів

вокзалу,

засипаючи

з руками на курках...

Сам (вірш, написаний прозою в камері і переданий на волю під виглядом листа до матері незадовго до розстрілу).

"...Все. І згода, і незгода – Звісно діалектика. "Діалектика природи", Наче та електрика: Світить вгору, кида в прірву. Куди хочу, туди йду. Друг чи ворог. В вир із виру (В Карла Маркса на виду). Є любов, є й нарікання. Вже й образа майорить... Крізь коротке замикання Чийсь плювок не згас, горить! Не з молитви ж на амвоні Розіллюсь в підхалімаж. В усі дзвони земля дзвонить комунізмом – страшно аж. То і так все ясно, досить. Голод? Холод? Промайне... Вітром наскрізним проносить Жовтень в вічність і мене. Так скажу, мені здавалось, То і вільний буду, факт. Проте змовчав, обірвалось серце, подалось в інфаркт. Хтось сказав... а я "гуляю", Де мені до каяття? Як "покірний", то й петляю поміж смертю і життям..."

1934


Плякат одлиги

І дзвенить

золоте цебро,

і стремить

золотий Дніпро.

І однаково сонце б'є

у чужі серця

і моє.

І страшенно багато підстав

написати

всім

листа

про загальновідоме,

про те,

що під сонцем

невпино росте

вся країна

й зіницями дня

примружується, як кошеня...

Заєць зоряний

шлях перетнув,

повернув

у кущі

і заснув.

Знову в патоці

вечір зника,

знову в патосі

пристрасть губ

і по м'язах

суне снага

соку

в земний

вагітний пуп.

Заряснів пагінцями граб -

лине в листя

срібляний крап.

Заряснів пагінцями дуб -

у твоєму й моєму саду.

Набухають квітки.

Гаразд!

Вашу руку,

товаришу ряст! -

Я признаю

без жодних вагань

навіть курського солов'я,

коли він

сантиментам пань

потурати не буде в гаях!...

Одинадцята весна -

це Дніпрельстан!

Одинадцята весна -

це Шатурбуд!

Одинадцята весна, -

як праця проста! -

Одинадцята весна -

про троянди забудь!

Одинадцята весна -

новий трамвай!

Одинадцята весна -

новий паротяг!

Одинадцята весна -

май!

Одинадцята весна -

стяг!...

Сміється сонцем цех

і зводиться тюпцем

повз усміхи майстрів -

зайчиком над пасом -

п'яненький перун.

Факти беру:

десь в обріях

його найголовніша база.

Туманом од яруг

летить блакитний рух.

Можна ствердити, що сонце

покотилось до Африк.

Аксіома проста:

міжнародний стан.

Треба ж,

щоб погрілись

і ми і кафри!...

Хай дзвенить

золоте цебро,

і стремить

золотий Дніпро!

Хай однаково сонце б'є

у чужі серця

і моє!

Так страшенно багато підстав

написати

всім

листа

про загальновідоме,

про те,

що країна

невпинно росте

і під сонцем

зіницями дня

примружується, як кошеня!

1928

Більше віршів Олекси Влизька можна почитати тут