Войти в систему

Home
    - Создать дневник
    - Написать в дневник
       - Подробный режим

LJ.Rossia.org
    - Новости сайта
    - Общие настройки
    - Sitemap
    - Оплата
    - ljr-fif

Редактировать...
    - Настройки
    - Список друзей
    - Дневник
    - Картинки
    - Пароль
    - Вид дневника

Сообщества

Настроить S2

Помощь
    - Забыли пароль?
    - FAQ
    - Тех. поддержка



Пишет kipiani ([info]kipiani)
@ 2006-06-13 01:14:00


Previous Entry  Add to memories!  Tell a Friend!  Next Entry
Останній удар... (трагічне)
Дивлюсь футбол. Якийсь жахливий стук за вікном. Відкриваю балкон подивитись. На сходах лежить жінка. Самогубство. Підбігли люди - пульс ще є... Набираю швидку - 1-2-3 хвилини - ніхто трубку не піднімає. Набираю міліцію - через 30 секунд сонний голос приймає "телефонограму", заодно питає а хто я такий - я з надривом - ніхто, просто у вікно виглянув. Менти їхали 14 хвилин. Швидка на пару хвилин менше - слава Богу, хтось додзвонився. Але марно.

Минулого року з товаришем [info]suputnyk@lj, ми після кількагодинних вмовлянь втягнули в кімнату колегу-самогубця, якій з ревнощів підрізав дружину ножем, а потім виліз на підвіконня...

Тоді почував себе щасливим, що зміг врятувати людину. А тепер якесь дивне почуття - і жалко, і гидко.


(Читать комментарии) - (Добавить комментарий)


[info]zapah_vody@lj
2006-06-13 03:58 (ссылка)
А що зробити? Людина буває раптово смертною - таке життя. Буває і страшніше. Просто ми про це не знаємо чи не бачимо. Самогубство - це страшно, але мені здається, що врятувати самогубця - не вихід... якщо піти з життя - це його тверде рішення, а не просто " щоб всі пожаліли нарешті", то він повторить спробу піти з життя. Але непомітно.

(Ответить)


(Читать комментарии) -