Зворушливе, сентиментальне кіно
У шабаті, груз. - суботу, працювати не можна, тож, ходив з дітками на "Тачки".

Після масштабної реклами саме україномовного варіанту чомусь думалося, що в столиці незалежної України фільм буде з голосами любімих звьозд (ха-ха) поп-тв-культури. Виявилося, що фільм російською. На якусь хвилину був розчарований, але не власне мовою ("коні не винні", а голос Джигарханяна - супер), а рагулізмом прокатників, які могли б писати в оголошеннях, якою мовою йде стрічка.

Фільм дико зворушливий. Але, даруйте за снобізм, ті, хто не мали нагоди-бажання тощо бувати в Штатах, навряд чи відчують отой кайф занурення в Америку 60-х, "Россию, которую мы потеряли".

Дякуючи мамі-автомобілісту я не раз бував у подібних Радіатор-Спрінгс маленьких містечках на легендарній Route 66, які ніби опинилися поза цивілізацією з моменту відкриття інтерстейт-фрівею...

Красива історія. Хочеться її ще передивитися українською.