ще не весь перечитала, але загалом було цікаво. хоча верстка абсолютно совкова, обкладинка за рахунок чорного кольору і донбасу над скрипкою сподобалось, але всередині рівень середини 90-х (ніби поспішали якнашйшвидше здатись до друку і на ходу робили дизайн).
- очікувала від макарова в його колонці більше, аніж екскурс у минуле позицій компартій і т.д. чому тема номеру Донбас, чому нам потрібно купувати саме Тиждень, шо чекає далі на читача. вступне слово про номер і запуск видання. народ, це ж 1-й номер, а про нього не слова! оце образило, як читача.
- макаров зі скрипкою розмовляє в форматі телеперелачі, це одразу відчувається: переривання, довгі питання,які часом не питання, а просто думка. інтервью у форматі журналу про культуру. +не можна за ніс притягувати слово (акордеон), виносити його в заголовок і не розкрити.
- цікова про Донбас було прочитати, думку Стуса. зробили внутр. рубрикацію теми на уже на шпальті - хороший крок. Але початкова стаття дівчини з Донецька - Наталії Тимошенко, просто вбивство журн.текстів. Шо за випад: "А одного разу (ви не повірите)", "облетіла фотка"- це ж не таблоід, чи колонка редактора, в якій можна собі таке дозволити, це журн (мав бути аналітичний) текст... блін, таке відчуття, ніби першокурсниця написала. як таке пустили до друку??
- цікаво було про Гонгазде почитати від Лаврика та п*єсу про штовханину у вагоні (хоча і не все ясно), але продовження формату карикатур і цитат у щотижневиках, знайшло логічнe продовження.
+ сподобалась рубрика "наш тиждень". звичайним читачам також цікаво чим живуть автори номеру.
окреме дякую за вихідні відомості та китай (справді корисна інфа).

++порадували фото для донбасу, Ахметова, і нового президента Аргентини, але з текстівками ще погано. ще гірше з дистрибуцією. у пт - 2 числа, день виходу номеру, спитала на 6 розкладках(територіально - театральна,золоті, лук*янівська), і знайшла тільки в точці у ТЦ Променада((

спасибі велике, я чекав саме таких розгорнутих оцінок.

дизайн і верстка - на трієчку.
ага, колонка мала бути більш призмленою і "практичною" - тіпа проспект видання.
стиль п. Тимошенко - це спроба відтворити "авторську" журналістику "ПіКу". чомусь мені так здається.
Гонгадзе - якраз нецікаво. моветон - писати на таку тему, не повідомляючи жодного нового факту чи оцінки. дайджест і аж надто суб"єктивний.
"наш тиждень" - непогана ідея. але варто цікавіше й яскравіше "проживати" свій тиждень. це мають бути маленькі історії.