|
|
Пишет kipiani (![[info]](http://lj.rossia.org/img/userinfo.gif){kind=small} kipiani)@ 2008-03-20 20:26:00 |
 |
|
 |
|
|
|
|
|
|
 |
|
 |
Абхазія буде грузинською, або…
Колонка для тижневика "Новинар"
Українцям, яким зараз за тридцять п’ять, варто лише нагадати ключові слова – Сухумі, мавп’ячий розплідник, Новий Афон, «Зимний вечер в Гаграх», пальми і лаврові кущі, дрібні й кислуваті, але наші «радянські» мандарини перед Новим роком… Це був рай.
Будь-хто може поринути в ці романтичні спогади. Треба набрати в пошуковиках «Абхазія фото» і… Тільки попереджаю – світлини краєвидів, гір, печер, храмів і садів будуть перемежовуватися «сталінградськими» ландшафтами та запустінням. Машина часу в цьому благодатному краї зламалася на позначці «1992-й». Відтоді для півмільйонного населення цієї історичної області Грузії нормальне життя є лише спогадом про минуле.
Хто першим почав? Як водиться – абхази вкажуть на Сталіна і Берію, на всіх грузинів загалом, які нібито захопили їхню одвічну територію. Грузини мають свій список кривд і – головне – неспростовний факт етнічної чистки, проведеної абхазами і чеченськими зайдами Басаєвим і Гелаєвим п'ятнадцять років тому.
Останній радянський перепис 1989 року засвідчив, що на території Абхазької АРСР проживало понад півмільйона осіб, серед них 46% грузинів і 18% абхазів. Тепер усе не так. Внаслідок різанини і вимушеної втечі через гори загинули тисячі людей. Дві третини населення довоєнної Абхазії залишили батьківщину. Серед них грузини, які хотіли жити, і абхази, вірмени, росіяни, євреї, греки, які просто хотіли вижити…
Сухумській верхівці не подобається власна історія. Загальнодоступні літописи, карти, книги, дані переписів 1861, 1886 років, коли про ніякого «грузинізатора» Сталіна світ ще не знав, а також дані радянських переписів 1926, 1939, 1959, 1979 років. І, се ля ві, завжди абхази і грузини, які переважали кількісно, жили поруч, родичалися, запозичували звичаї тощо. Проте, новітня ідентичність апсуа [абхазів] побудована на запереченні очевидного.
Грузинів зброєю позбавили права жити на цій землі і до сьогодні не дають можливості повернутися додому. І тому всі розмови про самостійну державу як «історичний вибір народів Абхазії» аморальні й безпредметні. Ніякої незалежної країни без повернення біженців і загальногромадянського референдуму бути не може. Та й навіщо абхазам незалежність, якщо вони готові за пару хвилин після її визнання стати вісімдесят якимсь суб’єктом Російської Федерації?
Знаю блогера Георгія, відомого в Живому Журналі під ніком cyxymu. Так-от цей патріот свого міста, який нині вимушено живе в Тбілісі, час від часу зв’язується з мародером, який незаконно вселився в його дім у Сухумі, користується його меблями, посудом, читає не свої книжки... До сліз зворушливо Георгій спілкується із захопником, переконуючи, що життя в чужій квартирі ще нікого не зробило щасливим.
Влада Абхазії – відверто расистська. Вона не просто ігнорує право і бажання грузинських біженців (а їх щонайменше 200 тисяч!) повернутися в рідні оселі, але й по суті заперечує право власних громадян бути грузинами. Як це? А дуже просто. В Гальському районі, де і тепер, незважаючи на приниження і небезпеку, живуть понад 80% грузинів, їх фіксують мегрелами (одна з етнічних груп грузинського народу на кшталт українських русинів, бойків, лемків, гуцулів, поліщуків) і, відповідно, дозволяють викладати в школі лише мегрельську мову – домашню, розмовну мову, якою практично немає підручників, літератури, преси. До слова, державних мов у багатонаціональній Абхазії дві – «древня» абхазька (сконструйована царським генералом Петром Усларом 1862 року) та, звісно, російська.
Скільки разів ми чули про сплюндровані албанцями сербські храми Косова або про вандалів-талібів. Дивно, що світ не хоче поплакати над долею більше ніж двадцяти грузинських православних храмів і фортець VI-XIII століть, знищених варварами в Абхазії. Нещодавно знайома грузинка з українським прізвищем (бо з її дівочим в’їзд у «демократичну та суверенну [абхазьку] державу» заборонений), побувала на своїй малій батьківщині і була вражена як по-дикунському було знищено на древніх іконах грузинські літери і згори написано кириличні абхазькі…
В останні дні новин про Абхазію побільшало – і це насторожує. Росія, приміром, скасувала економічні санкції проти сепаратистів. Тепер можна безперешкодно і зброю в район конфлікту постачати, і об’єкти інфраструктури для сочинської Олімпіади будувати. Михайло Саакашвілі закликав ООН замінити миротворчий контингент СНД, де-факто російський, на міжнародний. Світові газети пишуть про нібито існуючий у Джорджа Буша план розподілу регіону на «грузинську» і «проросійську» частини. Абхази заявили, що збили літак-розвідник, який нібито літав над суверенною територією на висоті 8 тисяч метрів, доказів, дарма, немає жодних. Ну, і, нарешті, розвалився від старості останній електропотяг, який возив нужденних абхазів до кордону з Краснодарським краєм, де можна було поміняти мандарини на щось інше. Справді – а що буде завтра?
також крос-пост до![[info]](http://lj.rossia.org/img/community-lj.gif)
ua_ge@lj
Колонка для тижневика "Новинар"
Українцям, яким зараз за тридцять п’ять, варто лише нагадати ключові слова – Сухумі, мавп’ячий розплідник, Новий Афон, «Зимний вечер в Гаграх», пальми і лаврові кущі, дрібні й кислуваті, але наші «радянські» мандарини перед Новим роком… Це був рай.
Будь-хто може поринути в ці романтичні спогади. Треба набрати в пошуковиках «Абхазія фото» і… Тільки попереджаю – світлини краєвидів, гір, печер, храмів і садів будуть перемежовуватися «сталінградськими» ландшафтами та запустінням. Машина часу в цьому благодатному краї зламалася на позначці «1992-й». Відтоді для півмільйонного населення цієї історичної області Грузії нормальне життя є лише спогадом про минуле.
Хто першим почав? Як водиться – абхази вкажуть на Сталіна і Берію, на всіх грузинів загалом, які нібито захопили їхню одвічну територію. Грузини мають свій список кривд і – головне – неспростовний факт етнічної чистки, проведеної абхазами і чеченськими зайдами Басаєвим і Гелаєвим п'ятнадцять років тому.
Останній радянський перепис 1989 року засвідчив, що на території Абхазької АРСР проживало понад півмільйона осіб, серед них 46% грузинів і 18% абхазів. Тепер усе не так. Внаслідок різанини і вимушеної втечі через гори загинули тисячі людей. Дві третини населення довоєнної Абхазії залишили батьківщину. Серед них грузини, які хотіли жити, і абхази, вірмени, росіяни, євреї, греки, які просто хотіли вижити…
Сухумській верхівці не подобається власна історія. Загальнодоступні літописи, карти, книги, дані переписів 1861, 1886 років, коли про ніякого «грузинізатора» Сталіна світ ще не знав, а також дані радянських переписів 1926, 1939, 1959, 1979 років. І, се ля ві, завжди абхази і грузини, які переважали кількісно, жили поруч, родичалися, запозичували звичаї тощо. Проте, новітня ідентичність апсуа [абхазів] побудована на запереченні очевидного.
Грузинів зброєю позбавили права жити на цій землі і до сьогодні не дають можливості повернутися додому. І тому всі розмови про самостійну державу як «історичний вибір народів Абхазії» аморальні й безпредметні. Ніякої незалежної країни без повернення біженців і загальногромадянського референдуму бути не може. Та й навіщо абхазам незалежність, якщо вони готові за пару хвилин після її визнання стати вісімдесят якимсь суб’єктом Російської Федерації?
Знаю блогера Георгія, відомого в Живому Журналі під ніком cyxymu. Так-от цей патріот свого міста, який нині вимушено живе в Тбілісі, час від часу зв’язується з мародером, який незаконно вселився в його дім у Сухумі, користується його меблями, посудом, читає не свої книжки... До сліз зворушливо Георгій спілкується із захопником, переконуючи, що життя в чужій квартирі ще нікого не зробило щасливим.
Влада Абхазії – відверто расистська. Вона не просто ігнорує право і бажання грузинських біженців (а їх щонайменше 200 тисяч!) повернутися в рідні оселі, але й по суті заперечує право власних громадян бути грузинами. Як це? А дуже просто. В Гальському районі, де і тепер, незважаючи на приниження і небезпеку, живуть понад 80% грузинів, їх фіксують мегрелами (одна з етнічних груп грузинського народу на кшталт українських русинів, бойків, лемків, гуцулів, поліщуків) і, відповідно, дозволяють викладати в школі лише мегрельську мову – домашню, розмовну мову, якою практично немає підручників, літератури, преси. До слова, державних мов у багатонаціональній Абхазії дві – «древня» абхазька (сконструйована царським генералом Петром Усларом 1862 року) та, звісно, російська.
Скільки разів ми чули про сплюндровані албанцями сербські храми Косова або про вандалів-талібів. Дивно, що світ не хоче поплакати над долею більше ніж двадцяти грузинських православних храмів і фортець VI-XIII століть, знищених варварами в Абхазії. Нещодавно знайома грузинка з українським прізвищем (бо з її дівочим в’їзд у «демократичну та суверенну [абхазьку] державу» заборонений), побувала на своїй малій батьківщині і була вражена як по-дикунському було знищено на древніх іконах грузинські літери і згори написано кириличні абхазькі…
В останні дні новин про Абхазію побільшало – і це насторожує. Росія, приміром, скасувала економічні санкції проти сепаратистів. Тепер можна безперешкодно і зброю в район конфлікту постачати, і об’єкти інфраструктури для сочинської Олімпіади будувати. Михайло Саакашвілі закликав ООН замінити миротворчий контингент СНД, де-факто російський, на міжнародний. Світові газети пишуть про нібито існуючий у Джорджа Буша план розподілу регіону на «грузинську» і «проросійську» частини. Абхази заявили, що збили літак-розвідник, який нібито літав над суверенною територією на висоті 8 тисяч метрів, доказів, дарма, немає жодних. Ну, і, нарешті, розвалився від старості останній електропотяг, який возив нужденних абхазів до кордону з Краснодарським краєм, де можна було поміняти мандарини на щось інше. Справді – а що буде завтра?
також крос-пост до
ua_ge@lj
