Сашко Кривенко


П"ять років тому хтось подзвонив і так банально-брутально, ніби між іншим сказав, що Сашко розбився. Я розплакався.

Боляче дотепер. Майже щоразу, коли буваю у Львові ходжу на Личаківське, сідаю на лавку і знову реву як дитина. І нічого не можу із собою вдіяти. Люди дивляться, а мені не соромно.

Без Кривенка стало набагато гірше. Бо він був геній.

Львів. Кривенко. „Post-Поступ”. Три найважливіших слова, без яких не можна уявити українську журналістику.