kipiani: +Олександр Солженіцин

+Олександр Солженіцин
Автор "Одного дня Івана Денисовича", "Архіпелагу ГУЛАГ" і "Червоного колеса" перегорнув останню сторінку свого довгого і суперечливого життя.

98.12 КБ

Олександра Солженіцина не можна ні з ким порівняти. Бо він був водночас російським Ганді, Львом Толстим, Нельсоном Манделою. Борцем за свободу і консерватором водночас.

Це велет, який своєю творчістю і вчинками реально змінив світ, доклався до знищення радянської версії комунізму - жахливої та антигуманної хвороби, яку перенесло людство у ХХ столітті і наслідки якої у вигляді духовного сніду ми ще довго відчуватимемо.

Слово "Солженіцин" - одне з перших, яке видає кеш пам"яті. Пригадуються розмови дорослих у Новоросійську другої половини 70-х за кавою і цигарками. І час від часу хтось посилався на "вражеские голоса", які цитували заяви та читали глави з його безсмертних книг.

Після прочитання "Архіпелагу ГУЛАГ" я круто змінив плани на життя і замість орнітології присвятив життя історії. Це була вчасна і сильна ін"єкція правди і болі.

Його ставлення до України - складна тема, в якій забагато емоцій і замало серця. Солженіцин зробив усе, щоб народи СРСР скинули комуну, але його особистий проект переоблаштування Росії входив у суперечність із планами націй, які в його історичній пам"яті були невіддільними національними околицями. Він був справжнім діяльним патріотом своєї Батькіщини. Хіба ми можемо людині за це дорікнути? У нас інша Вітчизна - дай Боже зробити для неї стільки, скільки зробив цей чоловік для своєї.

Мир Вам, Олександре Ісаєвичу.

п.с. буду додавати публікації українських авторів на смерть Солженіцина. навіть цікаво, скільки їх буде і що там напишуть.

Солженіцин і ми (спроба осмислення) - Сергій Грабовський, "Телекритика"

п.п.с. "Писатель Солженицын, безусловно, духовный вождь русского народа, но физик Сахаров, без сомнения, его лучшая часть"

(Добавить комментарий)

	dr_dick@lj 2008-08-04 05:20 (ссылка)
	у звязку з висловлюваннями про голодомор (http://obozrevatel.com/news/2008/4/3/228782.htm), про небіжчика - нічого. (Ответить)

mainamarbus@lj
2008-08-04 07:37 (ссылка)

Пане Кіпіані, невже й ві ідеалізуєте Солженіцина?((
Чи може я одна така вбачаю в ньому гупертрафовану комплексію спасителя "землі русскай". Нічого страшного в тому нема, і з Толстим його авжеж можна порівнювати, але не з Ганді..

Проте авжеж, він зробив дуже багато. мабуть ніколи й не помре.

(Ответить) (Ветвь дискуссии)

	vaxo@lj 2008-08-04 08:09 (ссылка)
	я не ідеалізую. але це перші слова, які я захотів сказати на смерть цієї великої людини. в Україні другої половини ХХ ст. не було, на жаль, людей масштаба Сахарова, Солженіцина. (Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)

	mainamarbus@lj 2008-08-04 08:17 (ссылка)
	Згодна, нажаль( (Ответить) (Уровень выше)

	!!! oles_maasliouk@lj 2008-08-04 09:21 (ссылка)
	Світличний, Стус, Чорновіл, Григоренко... А те що в Києві не було іноземних корреспондентів – звиняйте. (Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)

Re: !!!

vaxo@lj
2008-08-04 13:50 (ссылка)

я розумію, що це предмет для полеміки, але непогано знаючи українських дисидентів залишуся на своїй попередній позиції. названі Вами люди дуже масштабні, але не земшарні. хто знає Світличного чи Стуса в світі? чи вони написали хоч би одну книгу масштабу "Архіпелагу" і так далі...

я дуже шаную внесок згаданої Вами четвірки, але фізик світової слави, Нобелівський лауреат і письменник, який написав 30 томів, і теж Нобелівський лауреат - це те, чого український рух спротиву не мав.

в цьому "винуваті" не тільки кореспонденти. звиняйте і Ви)))

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)

oles_maasliouk@lj
2008-08-04 16:41 (ссылка)

Шановний пане Вахтанґе,

Я в курсі, що Ви “непогано знаєте українських дисидентів”, саме тому – знаки оклику (бо ж якщо навіть Ви не усвідомлюєте значення українського руху опору – справи кепськи).

Я знаю деяких російських дисидентів – і ставлюсь до них з повагою і любовью. Також трохи знаю сіоністів, і відчуваю до них не меньшу ніжність і пошану. Ці люди боролись з совітським режимом і побороли його (а пропо : Слава Героям !). Але коли пані Андрєєва пише історію правозахистного руху – перший розділ присвячує саме українському русі. І тупо має рацію : перше місце зсеред переможців за ними. І це до речі визнає сам Ісаїч – в Ґулазі найчисленнішими були українці. Завжди. Починаючи Соловками і аж до Пєрьмі 36.

Якщо з літературної точки зору – Шаламов незрівняно кращий письменник ніж небіжчик. А якщо хронологічно : перед “Архипелагом” було “Путешествие в страну зе-ка” Марґоліна. Ну а Нобеля... бачте навіть Рушді його отримав (і він ще свої 30 томів наштампує, не сумнівайтесь). Кон'юнктура. І Рушді, і Солженіцину, і Зінґеру (казали – якщо не дамо йому то вже не буде кому давати з їдішомовних...). А Стусу не дали, бо мертвим не дають. А він “замшарний”. Він – не відкритий континент. Не пощастило – народився українцем.

Питаєте “хто знає в світі ?” На це одна відповідь : “За работу товарищи !”

Гараздів Вам.

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)

vaxo@lj
2008-08-04 17:00 (ссылка)

знаки оклику, чесно кажучи, побачив тільки зараз)

не думаю, що можна говорити такими категоріями - це я про "справи кепські".

на тлі того, що є в інших сферах українського буття, - ставлення до чину українських дисидентів залишається практично стовідсотково позитивним. цим, напевне, спокутується пасивне колаборанство тих, кому зараз за 50 і вибір Кравчука на провідника в 91-му. ну, це таке припущення.

Стус, Григоренко, Руденко, Чорновіл та інші вважаються батьками сучасної нації. є вулиці, школи їхнього імені, видаються книжки. тож, казати, що той, хто цікавиться, не знайде, що почитати, несправдливо. в ефірі всіх провідних каналів були передачі, фільми і цілі серіали про дисидентів. статей у пресі, зокрема, й моїми зусиллями надруковано нємєряно. тому гасло "“За работу товарищи!" доволі успішно реалізується.

інша справа - що це ніяк не вплине на сприйняття світом величі цих та десятків інших найгідніших постатей. заднім числом у нас не з"являться свої Сахарови, але це не применшує ролі українських вчених - правда, без звань, регалій і відомості в світі - які втратили кар"єру, пішовши етапом.

щодо всього іншого я з Вашими словами погоджуюсь і, як кажуть, підписуюсь)

п.с. Стусу і не могли дати. принаймні, у 85-86 рр. я про це написав велику розвідку на матеріалах "Смолоскипу" - отримав схвальні відгуки від членів його родини.
п.п.с. до речі, пару місяців назад у Василя Семеновича народився перший правнук - Ярема Стус)))

(Ответить) (Уровень выше)

	osokor_ua@lj 2008-08-22 08:38 (ссылка)
	Євген СВЕРСТЮК. "Правда і кривда. І ще раз про Солженіцина". "Дзеркало тижня" № 29 (708) від 9—15 серпня 2008 р. http://www.dt.ua/3000/3680/63722/ (Ответить)