А я в першому класі колись принесла три одиниці, які вчителька намалювала десь на два сантиметри завждовжки. Це за те, що мала поганий почерк, бо пишу лівою рукою. А мого однокласника Андрія - відмінника - вчителька аж виціловувала на очах всього класу. І що? Він пішов на будівництво і спився, а я щось ще карабкаюсь життям, за яке не соромно. Оцінки в щоденнику - дурниці. Знання головне. Мені тоді за одиниці мама сказала: "Аби ти була здорова, а решту виправиш". Оцінка має значення по відношенню до себе. Вона не має бути заниженою, бо це вже біда. Хай буде адекватною, а планку треба ставити трохи вище від можливого, щоб не було розчарувань і не опускалися руки.
Тай що то за учень без двійки? :)

точно. але ж абідна...