я малою двійок боялася як чорта(боялася, що батьки лаятимуть), хоча й не ставили. аж коли одного разу таки принесла одну "2" додому, мама подивилася і сказала: "Ну що ж, буває" (двійку поставили через те, що я не з тією інтонацією свій сценічний текст читала, брррр). Власне, з тої пори ані двійок особливо не боялася, ані реакції батьків. Та й не ставили їх, ну - майже. В одинадцятому класі, перед випускними екзаменами, правда, якось - за поведінку: надто смішно мені було на уроці)))