Цікаво, як легко я приймаю роль дитини, яку треба оберігати,
любити, яка не може без любові і яка дарує любов величезними
світлими квітастими оберемками, дивуючись і радіючи промінню
сонця, запаху землі, трави, листя після дощу.
І з якою охотою беру на себе роль організатора, як мені
подобається тримати ситуацію під контролем, знати, хто, що і
куди, планувати та аналізувати дії та події.
А часом так приємно лишитись вдома самій, прибрати затишно
маленьку свою кімнату, години дві проплавати біля дзеркала,
переміряючи одяг з шафи(старий, ноовий, мамин, а інколи і
батькові великі сорочки) в усіх можливих комбінаціях, уявляючи
ситуації, для яких доречно було б вдягти той чи інший одяг.
І кілька годин підряд експериментувати на кухні, чекаючи, якою
ж на смак буде страва. якщо в неї додати і те і інше..

І ще багато-багато-багато різного, що так приємно відчувати.
Головне пам*ятати, що живемо не для того, щоб нудитись та
тягнути лямку буденості. І що все до власного життя ми привносимо
власними руками.

Як співала одна цікава людина в пісеньці про себе: "я хамелион.."