Цікаво, яке життя, які думки можуть бути у людини, що
ні в чому не може бути впевнена. Не впевнена не те що
в тому, що вона комусь потрібна(хіба хтось може бути в
цьому впевнений?), а в тому, що коли вона повернеться
додому, то там ще лишиться камінь на камені, що взавтра
буде що їсти, одягти, що наступної секунди нікому не
спаде на думку.. ну, не знаю. Погані приклади взагалі.
Мені цікаво, як воно жити, якщо життя--то постійна,
нескінчена метаморфоза, де не існує нічого постійного,
навіть ілюзії стійкості, надійності, як у звичайних
людей. Мабуть для середньостатистичної людської психіки
це було б заважко