Чудова збірка з трьох есеїв Кшиштофа Чижевського починається проникливою історією про двох монахів, старого й молодого, які, склавши обітницю мовчати впродовж дня і не фатати баб за сідниці, мандрують з пункту А до пункту Б. По дорозі їм трапляється річка, яку треба перейти, й баба, якій також треба на той берег і яка є випробовуванням для аскези. Оскільки річку не оминути, молодий, закривши очі, переходить її убрід, натомість старий фата бабу за сідниці, підніма й переносить на другий берег, наче той ґалантний фраєр. Ще до вечора молодий не витримує й криє матюками старого, порушивши першу частину суворої хрест на пузі два на жопі обітниці.

І в той час, коли все свідоме людство розуміє історію в контексті шо досвід приходить з роками, а молоде й зелене нехай повчиться, а також шо баби завжди в усьому винні, шановний Автор бачить у двох монахах частину цілого, в якому змагаються дві реакції на появу Іншої, та їхнє життя у світі-після-зустрічі-з-іншою на тому березі річки, що має тепер терпіти всю цю кроскультурну братію.

От шо значить практик ідей, аніматор культури, поет і есеїст.