у вересні 2004 року у Великих Київських князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого «несподівано» відросли бороди



Номінал 1 гривня

Випуск 1992 та 1995 років. На лицьовому боці розміщено зображення Володимира Великого. На голові – символ князівської влади – діадема.
Розміщення на зворотному боці купюри зображення розвалин Херсонесу можна назвати надзвичайно вдалою знахідкою авторів концепції.
Це одночасно і підкреслення причетності України до спадщини греко-римської цивілізації (адже Херсонес, заснований грецькими колоністами у VII cт. до н.е., входив до складу Римської та Візантійської імперій), і виразний символ глибоких християнських коренів (саме в Херсонесі Володимир Великий прийняв хрещення), а також ненав’язливе нагадування, що Крим є інтегральною частиною української держави.




Випуск 2004 року. Діадема зникає, замість неї – "шапка с соболями". У Володимира "виростає" борода, він стає подібним до мультиплікаційних стилізацій "давньоруських бояр".
На зворотному боці купюри зображено Град Володимира, тобто центральну частину Києва кінця Х – поч. ХІ століття. Особливого символічного навантаження це зображення не несе.
По-перше, Святий Рівноапостольний князь Володимир відомий зовсім не тим, що розбудував Київ. А ось про те, що саме він був тим владцем, який приніс християнство на Русь, з зображення здогадатися неможливо.
По-друге, жоден (підкреслюю – жоден) з зображених на звороті елементів Граду не зберігся до наших днів, тобто це абсолютно віртуальна реконструкція, яку дуже важко зв’язати з конкретною місцевістю.




Номінал 2 гривні

Випуск 1992, 1995, 2001 років. На лицьовому боці – зображення Ярослава Мудрого. "Джерелом натхнення" для художника слугувала реконструкція, здійснена радянським антропологом Герасимовим за черепом, знайденим в гробниці цього Великого Князя.
Проте на реконструкції Герасимова був літній чоловік з бородою, а на банкноті – скоріше середнього віку і без бороди. Головний убір також, ймовірно, перекочував "від Герасимова".
На зворотному боці купюри зображено Собор Святої Софії в Києві у тому вигляді, як він дійшов до наших днів. Тобто, будь-хто подивившись на це зображення легко міг-би впізнати цю будівлю.
Початковий замисел, ймовірно, якраз й полягав у цьому, щоб підкреслити даний факт і продемонструвати зв’язок між Київською Руссю та сучасною Україною, зв’язок, що його можна "торкнутися".



Випуск 2004 року. У Ярослава також "виросла борода", а на голові у нього корона, дуже подібна до тих, які вдягали ... княгині того часу.
Великий князь "помолодшав", що особливо контрастує з розміщеним поряд написом "аще будете в любви межи собою, и Богъ будеть в вас", оскільки ці слова в
"Повісті Врем’яних літ" вміщені у повідомленні про смерть князя.
Окрім того, хоча Ярослав карбував власні гроші, на банкноті чомусь вміщено зображення візантійської монети…
Те, що на звороті зображено Св. Софію, можна здогадатися лише з підпису. Насправді там вміщено реконструкцію (якщо не помиляюсь, то у цьому випадку "джерелом натхнення" художника стала реконструкція Юрія Асєєва), тобто те, як можливо цей собор виглядав у ХІ столітті.
Жодних візуальних асоціацій з реально існуючою будівлею.


(другой фотки в сети не нашел, извините)


ну і читати повністю за темою: тут і тут