Войти в систему

Home
    - Создать дневник
    - Написать в дневник
       - Подробный режим

LJ.Rossia.org
    - Новости сайта
    - Общие настройки
    - Sitemap
    - Оплата
    - ljr-fif

Редактировать...
    - Настройки
    - Список друзей
    - Дневник
    - Картинки
    - Пароль
    - Вид дневника

Сообщества

Настроить S2

Помощь
    - Забыли пароль?
    - FAQ
    - Тех. поддержка



Пишет Костя ([info]lunar_shade)
@ 2006-10-18 01:51:00


Previous Entry  Add to memories!  Tell a Friend!  Next Entry
Музыка:Drudkh - Українська Повстанська Армія

Київ, 14.08.06.

31,55 КБ




День перший.

Київ зустрів рекламними щитами. 1) жінка сидить, розвівши коліна по різних кутах плакату, під цим напис: "Інтуїція"; 2) велика бейсбольна біта, напис - "Контракти". подорож обіцяла бути цікавою.

Хрещатик. Кордони міліції. Скіни, мабуть УНТП. Кордони міліції. Кордони міліції. Міліцейські бобіки. Майдан Незалежності. Кордони міліції. Сьома ранку.

08:00 - 09:00 : Харків убер аллес. підтягуються колонни. наші хлопці в оточені на тому боці майдану, їх не впускають і не випускають, суки.

нудно

спілкування, хода, мітинг, спілкування,

гуляєм

паскудна київська інтелігенція. може і хороші, звичайно, люди. але таки паскудна київська інтелігенція.

російські прапори, космонавти

перші затримання

двадцятитисячний загін єсм в кількості десять чоловік, стоячі за кордоном міліції, змикається в щільну стінку. мабуть не давали пройти-пролетіти зустрічному вітру, або вже падають від утоми. погано годують хлопців, суки.

пані наталя в мєгафон: "эти бандеровци разбивают головы младенцев об стены!".

нудно

- ало, привіт. ну шо там у вас в оточені?
- якісь дєди перегорнули прапор і тепер машуть у нас перед носом пєнтаграмой
- круто, ну тримайтесь там
- угу, все одно не випускають

поїхав з майдану за годину-дві до того як почали хапати всіх без розбору

Пасибі Олегу, тепер маю купу українського кіно, яке хрєн дістанеш у нас.













250,05 КБ
галіцкие буржуазниє националісти. Полтавщина, Харківщина, Донбас/Київ.


















День другий.

Архітектура. Архітектура. Дощ. Сувеніри. Архітектура. Дніпро.

Поцуплена у київських букіністів книжка Василя Симоненко. "Вибране".

Мєнтовський шмон на Героїв Дніпра. мабуть на тєму бабла.

нарешті поїзд.



а взагалі-то добре з'їздив. насамперед через людей, з якими спілкувався. не кусав локті перед телевізором, як минулого року.
акція, зіпсована Луценком, хоч і була "ніяка", але на завершення все одно буде красива цитата.

Андрій Середа, "Кому Вниз":
Останні воїни епохи металу. Остання армія доби військового романтизму Європи. На сьогодні УПА - як тест для визначення придатності. Знання про неї - елементарна грамотність. Віра в неї - маєш душу. Любов до неї - серце. Ці складові й відрізняють тебе від ледарів, байдужих, неосвічених і дурнів - двох третин людства. Спомин про УПА - це час для зосередженості. Пауза перед Походом. Відчуття неба, куди підеш, і землі, з якої прийшов. Коли дивишся на Україну серцем. Це і є УПА. Сила мертвих.



64,47 КБ



(Добавить комментарий)


[info]naked_drumz
2006-10-18 11:21 (ссылка)
Мой отец блестяще читает такое стихотворение украинского поэта, фамилию забыл, к сожалению, но я спрошу сегодня и напишу.

Бій відлунав. Жовто-сині знамена
Затріпотіли на станції знов.
І до юрби полонених
Сам курінний підійшов.
Аж до кісток пропікає очима.
Хлопці стоять перед ним, як мерці.
П’яно хитається смерть перед ними,
Холодно блима наган у руці.
"Є комсомольці між вами, я знаю!
Кожного кулі чекає печать!"
Стиснуто зуби в останнім мовчанні -
Всі полонені мовчать.
"Всі ви такі ж, як і я, чорнобриві-
Шкода розстрілювать всіх.
Гляньте навколо - і сонце, і ниви..."
Відповідь - сміх.
"Ну так пощади не буде нікому! Вас не згадає замучений край!"
Вийшов один і сказав курінному -
Я комсомолець. Стріляй!

(Ответить) (Ветвь дискуссии)


[info]lunar_shade
2006-10-18 11:55 (ссылка)
Василь Симоненко
"Пророцтво 17-го року"

Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил —
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.
Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.
Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевно б, репнуло від сорому й хули.
Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
Уже немає місця для могил!
Уже народ — одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.
Розтерзані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд,
І їх прокльони, злі й несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд!

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)


[info]naked_drumz
2006-10-18 11:58 (ссылка)
ты думаешь, это антисоветское стихотворение?

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)


[info]lunar_shade
2006-10-18 12:05 (ссылка)
я не думаю, я знаю :)

(Ответить) (Уровень выше)


(Анонимно)
2006-10-18 12:47 (ссылка)
Сосюра

(Ответить) (Уровень выше)