Василь Жданкін
У вересні 1989 року Василь Жданкін потрапив на фестиваль “Червона рута”. На ранок прокинувся “національним героєм”. Зовсім несподівано для себе самого Василь отримав Гран-прі фестивалю, виконуючи авторську пісню. “Хоча найвищу номінацію я отримав не зовсім за цей жанр, — поділився Жданкін із нашим кореспондентом. — Там, у Чернівцях, я вперше заспівав Гімн України — не стільки з кон’юнктурних міркувань, скільки хотілося “насолити” тодішній владі. ...
“Якщо людина починає оспівувати “жратву” в рекламі, вона помирає як творча одиниця”. ... “Зараз вийти на велику сцену — це або кинути виклик суспільству, або, за великим рахунком, продати душу, — розмірковує Василь. — Я не зобов’язаний перевтілюватися на сцені, а повинен говорити від свого імені. На “великій сцені” таким бути неможливо. ...
Тоді, після отримання Гран-прі, я був під впливом ейфорії і думав, що та свобода, яку отримав, — назавжди. Як виявилося, це не так. У 1991 році я виступав на Всесвітньому конгресі української інтелігенції. Тоді, після моєї промови, людина, яка готувала концерт, сказала мені, що з цієї миті мене на сцені не буде. Просто від мене чекали патріотичних гасел, а я сказав, що “...намагання підмінити загальнолюдські християнські цінності національними закінчаться нічим”. Тоді мені відверто сказали, що українська сцена для мене закрита." ...
Зараз відомий бард займається столярством і співає у церковному хорі.

інтерв'ю обов'язково читати повністю



Жданкiн Василь - 2006 Одкровення
+ lo-fi "Ой, літав Орел" "Чорна Рілля" "Із Полону" (лінки активні 12 годин)


Смерть гидотній українській державі.

Слава Україні!