Єфремов цитує:

«… статистика, яку ми проробили над «Книжною летописью» за минулий (1908) рік, а саме: яке місце займає українська література сред інших національних літератур в Росії, судячи по числу видань в тій чи іншій мові? Отже, констатуємо, що на першому місці стоїть мова російська (15971 видань, при тім принаймні половина їх – урядові та офіціяльні: статути, справоздання та інші видання державні, а не національно російські), на другому – польська (1963), далі німецька (668), потім жидівська (642), латиська (555), татарська (270), естонська (239), і аж за естонцями йдемо ми, українці, - себто на 8 місці, хоч, вважаючи на число населення, мусили б стояти на 2-му… І от з цього погляду українці в Росії за останні два-три роки теж поступилися вперед, бо коли з кінцем 1908 року стоїмо в Росії на 8 місці.., то ще не далі, як року 1907, при тій літературній продукції, яку ми тоді мали, ми мусили були стояти на 12-м місці: нас перевисшали ще грузини, вірмени, французи та литовці…»

(Єфремов. Вибране. С. 176-177)