| Постколоніальний синдром |
[17 Feb 2012|12:08pm] |
Поґвалтовані аборигени, які волають про помсту.
Креоли, що, піддавшись насильству, самі стали ґвалтівниками.
Садо-мазохізм розщепленого суспільства.
Брудна розпуста й масові вбивства.
Неможливість Автора, читачів і рецензента вийти за межі пекельної реальності.
Битва Фройда з Лаканом на уламках Імперії.
Хто втече від вершників Апокаліпсису?
Вже сьогодні на ваших моніторах!
Нова гостросюжетна рецензія на книгу Миколи Рябчука “Постколоніальний синдром”!
Не пропустіть!
ПЕРЕГЛЯНУТИ ОНЛАЙН БЕЗ РЕГІСТРАЦІЇ ТА SMS!!!
Тільки дискурси, тільки хардкор!
|
|
|
[08 Feb 2012|04:23pm] |
|
вперше за N років на роботі багато української мови — в коридорі, за дверима офісу, працює будівельна бригада (ламають стіни), десь півтора десятка хлопців. харків такий харків. печаль.
|
|
| невеселі роздуми про ретроградство |
[07 Feb 2012|10:43am] |
Не виходить з голови. Передивився конспекти (виписки й цитати зберігаю в Google Docs, щоб мати можливість користуватися ними незалежно від місця перебування) — з Андерсена доволі багато цитат, перечитав, але повністю відновити у пам'яті структуру й зміст книжки не вдалося. Згадав, що обидві книжки, які "забулися", читав з читалки (паперових версій давно немає у продажу). Sony PRS-600, з тач-скріном, дозволяє зручно виділяти потрібні місця стилосом і потім повертатися до них через "нотатки". Але сприймання тексту (а надто великого за обсягом тексту) суттєво відрізняється від сприйняття паперових версій. Книга, як фізичний об'єкт, залишає у пам'яті додаткові мітки, за якими пригадуються й знаходяться потрібні місця у книзі: "це було десь посередині", "ближче до кінця", "після цієї ілюстрації". Коли гортаєш паперові сторінки, підключається тактильна й візуальна пам'ять, текст є книгою, а не самим лише текстом. Натомість електронна версія не залишає по собі відчуття цілості, структурованості, остаточної завершеності. Тексти змінюються, книга залишається та ж сама.
Зайве казати, що у подібних особливостях рецепції тексту на початку ХХІ ст. немає нічого доброго.
|
|
|
[05 Feb 2012|12:57pm] |
Окремі тексти, здається, присутні в сучасній українській гуманітарній літературі самодостатньо і не потребують уваги до себе безпосередньо.
Скажімо, минулого року _нарешті_прочитання_ "Орієнталізму", "Уявлених спільнот" і "Винайдення традиції" ніяк не збагатило особистий арсенал уявлень про світ, а фактичний зміст перших двох взагалі було забуто вже на наступний день/тиждень по прочитанню. Через що я навіть хвилююся, бо "так же ж не можна!"
|
|
| Вгадай університетський підручник за лексикою! |
[26 Jan 2012|01:28am] |
Яка книжка містить наступні вирази:
"пихаті сноби"
"підступливі і боягузливі торгаші"
"брехун і хитрун"
"грабіжницька імперія"
"любі друзі"
|
|
| захаває україну |
[22 Jan 2012|01:04am] |
Серед іншого Портніков розповів про те, хто фінансує TVi (про шо, може, всі знали, а я один - нє). Виявляється, це якийсь російський олігарх, прізвища не запам'ятав, колишній співвласник ЮКОСа. Точніше екс-російський, на час арешту Ходорковського перебував у Лондоні, тому спасібо что живой, і досі десь там. А тівіай - комерційний проект, і олігарх хоче не тільки відбити бабло, але й заробити грошей.
це в тєму про те, шо страшний російський бізнес захаває україну і не буде україни, ага.
|
|
|
[21 Jan 2012|11:20pm] |
Ходив на презентацію нової книжки Віталія Портнікова "Тюрма для янголів".
Віталій чудовий. Не сказав нічого, що б не було правдою.
|
|
|
[16 Jan 2012|11:36pm] |
давно хотів спитати
це тільки на східняцьке вухо словосполучення "Визвольні змагання" звучить більше як щось зі спорту аніж з історії?
|
|
|
[06 Jan 2012|12:38am] |
Новорічної ночі я бухав на самоті мав насичену культурну програму, і, доки по tvi (навіки слава інтернетам і онлайн-трансляціям) не розпочався концерт-триб'ют Братів Гадюкіних, якого я раніше не бачив, бо останні місяці провів у безперервних пошуках-втратах-знаходженнях-себе-стражданнях-мєтаннях-і-таке-інше, так от, доки він не розпочався, встиг прочитати дві поетичні збірки, які, разом з іншими корисними книжками, завбачливо придбав до свята.
( роздуми над сплюндрованим Новим Роком )
|
|
|
[01 Jan 2012|12:56pm] |
з приводу цього:
Якби в Україні був кінематограф, файно було б зняти драматичну гостросюжетну (з елементами детективу, ясне дєло) кіношку про СВУ.
Три сюжетні лінії. Перша, другорядна, — наш час, якийсь архівіст вирішує "раз і назавжди" розібратися, чи існувала організація. Пізня осінь, темні архіви, лише частина потрібних документів, і, відтак, — багато неясного, білі плями, "правда" відкривається поступово.
Друга лінія, теж другорядна — 30-й рік, процес, обвинувачення, захист, міміка облич підсудних, що постійно переривається
Третьою лінією, основою — рік до початку процесу, уривки з життя головних героїв (обрати кількох, про всіх учасників процесу не треба). І тут уже весь голівуд — шалене кохання, підступна зрада, жорстока помста, вбивства, стукачі й сексоти, любов до батьківщини.
Глядач має відчувати, що йому видно більше, аніж розкопує архівіст, він має підстрибувати з місця в кінозалі й кричати йому - "дивись, дивись, он він - зрадник!", або "ніііі, вона не винна, йолопе!". Міміка присутніх на процесі натяками дає зрозуміти хто ж є хто і що відбулося насправді.
На головне питання — "чи існувала СВУ" — відповіді за браком документів, зрештою, не знаходиться. Та воно вже й не конче треба глядачеві, вимученому виром подій, якому ще доведеться вийти з кінозалу з важким усвідомленням того, що на героїв стрічки чекає прикрий кінець.
|
|
|
[31 Dec 2011|11:53pm] |
Жадан у поміч
За всіх, хто тримався, і всіх, хто відмучився,
За тих, хто не здався, і тих, хто не ссучився,
За всіх насторожених, але не переможених,
За всіх своїх і за кожного з ворожих!
З Новим Роком!
Будьмо!
|
|
|
[27 Dec 2011|11:44am] |
|
Вважайте мене буржуазним націоналістом, але не відчуваю жодної симпатії до мітингуюючих у Росії. Ну, тіпа, а де мої/наші вибачення за ті тонни лайна, якими мене/нас закидували звідти під час помаранчевої? Де моє/наше "ми билі не прави, прастітє" і т.д.?
|
|
|
[27 Oct 2011|05:28am] |
сходив на лекцію
від нудьги рятував лише паралельний переклад українською, який всі присутні, які не знали німецької, слухали в навушниках: "після жовтневої революції ющенко почав утілювати цю ідею в регіонах"
тональність подальшої дискусії була очікуваною — під завісу якась жінка розповіла пані професору, що у нас всі досі недоїдають, і якщо вона не вірить, то завтра їй дадуть машину і провезуть по селах. а також дякувала за те, що ви там у європі за нас думаєте. amen.
|
|
|
[12 Oct 2011|08:58am] |
друззя,
те, що відбулося вчора, хоча й не стало несподіванкою, але, так би мовити, на символічному рівні підтвердило, що закрити можна кого завгодно і на скільки завгодно років, аби була чиновницька воля (не згадуючи вже про те, що нас усіх можна безкарно вбити, покалічити, переїхати машиною тощо).
також варто сказати, що мєнтовскій рекєт з приходом януковича і зміною всіх ключових (і не тільки ключових) посад вийшов за межі неофіційного суспільного договору, встановленого за останні 20 років (наїзд - відкуп - працюєш далі) і являє собою тупо бєзпрєдєл (наїзд - відкуп - все одно ідеш під суд).
те, що відбувається з обміном валют, теж пахне чимсь недобрим, ще не знаю чим саме
коротше, наче плазуна з підніжжя піраміди маслоу мене дуже хвилюють лише дві речі: а) особиста безпека і безпека рідних, близьких, і взагалі всіх оточуючих; б) можливість заробляти бабло без страху, що його будь-якої миті можуть забрати.
відтак, питання: що, млять, із цим робити? і варіанти відповідей (дуже прошу вас надати свої варіанти, бо у мене щось не густо):
а) еміграція;
б) ваш варіант.
|
|
![[info]](http://lj.rossia.org/img/userinfo-lj.gif)