Во дела
Плекати надiю... Лелече крило
лиш зможе цей звук вiдтворити в польотi,
отож i плекати лишилося доти,
як вiдгомiн лютi прилине з теплом.

Нестямного болю, нестерпних надiй
захочеш; як десь i колись набувало
твоє нетерпiння такого лекала,
що тих спересердя покинутих мрiй
i вранiшнiх марень здавалося мало.

Здавалося: обмаль устигнувши жить,
невдовзi побачиш промiння з Фавору;
аж ген! нi сльози, нi лихого докору
не видобути з позабутих сновидь.

З позаминулої бiлоЇ мли
сподiваних закликiв бiльше не чути;
плекати уламки твоєЇ маруди
несила. Лелеки позбавленi крил.

Что называется, "угадай автора". Не знал, что он стихи сочиняет, тем более - по-украински. Теперь с ним буду только на этом языке разговаривать.
Лично его знают многие москвичи.