Не вынесла душа поэта.
Песнь о Нибелунгах на мове:
Вин жив и не журився, и серцем не тужив,
Та раптом запалився - почув про диво з див:
про дивчину з Бургундии; почув - и забажав,
та поки вин здобув и, великий клопит мав.

...

А Гунтера жона весь час гадала про одне:
"Чого це та Кримгильда так круто кирпу гне?
Якщо слуга в нас Зигфрид, Кримгільдин чоловик,
то чом вин нам не служить? Чому служить видвик?"


...

Тут крикнув маркграф Ірінг: "Я завжди бивсь за честь
и нини доведу всим: вона у мене єсть!

(От прользователя Тлэнис)
Нет, я плакал - Я завжди бивсь за честь, и вона у мене есть!
(на всякий случай проверив собственную)