"Тріади" були видані повністю у Греції тільки у 1950-х роках, в Росії, здається, їх переклали зовсім недавно. До російської паризької еміграції в РПЦ було дуже туманне уявлення про ісихазм і вчення св. Григорія Палами (його праці з Добротолюбія св. Феофан Затворник пропустив і не перекладав, але не через єретичність, а через недоступність для простих читачів), звідки і ці перли про "єресь" - через незнання.

Да, в России молодцы: начиная с 90-х до сего дня сколько всего издано. И переиздания старого, и новые переводы, и исследования, и жития. Жаль, что здесь этого нет, а тексты на русском для украиноязычного читателя, благордаря нынешней языковой политике, будут все менее и менее доступными. Выхода здесь, по идее, два. 1. (совершенно утопический)догнать и перегнать Россию, сделав свобственные украинские переводы. 2. (совершенно реальный) обратно ввести русский язык в школьную программу. Если этого не сделать, то духовная и интеллектуальная деградация будут расти большими темпами :(

Попит породжує пропозицію) тому нічого утопічного не бачу. Звичайно, Росію не переженемо, але достатня кількість перекладів з часом буде. Повториться те ж, що було з перекладами зарубіжної літератури - колись, пригадую, я купував практично все, що виходило - бо його можна було по пальцях порахувати. Тепер вже ніякої зарплати на це не вистачить - велетенські багатотомники "бібліотеки світової літератури", безліч сучасної літератури, дитяча, белетристика, філософія - все що завгодно. Те ж саме буде і з православною літературою, якщо мовна політика не стане гіршою. Вже зараз "Дух і літера" видає чудові книги, які і в Росії не завжди перекладені - Калліст (Уер), Йоан Зізіулас, Христос Яннарас... А якби Митрополія відмовилась від позолоти пари-трійки куполів і профінансувала натомість видання хоча б кількох найважливіших святоотцівських перекладів... Бо в такі речі прибутковими бути не можуть. У виданні класичної літератури зацікавлена держава, яка й почала фінансувати ті серії, що тепер явно приносять прибутки видавництвам. У виданні богословської - Церква, тому вона повинна фінансувати це, хоча б розпочати.

Стосовно знання мов, то священикам була б більш потрібна старогрецька, а не російська. Забуття російської, якщо таке колись станеться, може бути позитивним, бо призведе до звернення до оригіналів або наукових англійських перекладів, які набагато точніші за дореволюційні російські переклади. Але найближчим часом цього не станеться, хоч-не-хоч, а у вузах (і особливо в семінаріях) доводиться читати велику кількість літ-ри російською, тому ніхто її не забуде, а хто не знає, змушений буде вчити хоча б для читання.

Стосовно видань у Росії, то, якраз, ситуація там така ж плачевна, як і у нас (якщо врахувати масштаби і фінансові можливості УПЦ і РПЦ), якщо рахувати богословські праці, а не популярні брошурки. 90% - перевидання дореволюційних книг. Деякі з них (але це меншість) ще не втратили своєї актуальності, але їх не можна просто перевидавати - у наш час для них потрібен серйозний науковий коментар, пояснення і примітки - чого немає. Оригінальних досліджень видається мало - хіба один арх. Іларіон (Алфеєв) щось пише.

З перекладами св. Отців ситуація, як на мене, дуже плачевна. Мені навіть здається, що уніати на українську перекладають більше, ніж у Росії перекладається на російську (дореволюційні переклади у абсолютній більшості застаріли). Нові переклади можна по пальцях порахувати, нічого подібного до західних багатотомних критичних видань немає і не пахне. Це та ж проблема - такі речі потрібно фінансувати, вони не можуть окупитися, принаймні на перших роках (чи десятиліттях), жодне приватне видавництво за це не візьметься, але у РПЦ цим не цікавляться... Приватні видавництва можуть переклади лише сучасних богословів, бо на це можна знайти закордонні гранти, їхній попит поширюється на гуманітарні вузи і там не потрібно створювати з нуля критичний апарат (що може бути затратріше за сам переклад).