Я сьогодні побачила в Katia Margolis цитату, яка здається дуже актуальною.
“Когда возмущенный вожак бременского гитлерюгенда указал Райнеру Шлёссеру, начальнику театров у Геббельса, на городской театр как на «рассадник реакционных веяний», Шлёссер не поленился лично разъяснить партийному товарищу: «Театры с их заведомо либеральной атмосферой жизненно важны для нас, поскольку удовлетворяют потребности определенного зрительского сегмента и гарантируют, что такие люди остаются под нашим прочным контролем» (Николас Старгардт. «Мобилизованная нация”).
І згадала, как я писала про те, що, попри пошірені переконання, що культура наче сама по собі протистоїть злу (війні, тиранії, насильству), і що "культурнее" людина чи суспільство, то краще вона/воно здатна/о опіратися пропаганді, захищати свободу і справедливість, проявляти емпатію тощо тощо (згадаймо безсмертоносне від Чулпан Хаматової после Бучі: "Я уверена, что русские солдаты, которые бывали в театре, как-то по-другому ведут себя в Украине. Не знаю, стреляют мимо, сдаются в плен – у меня нет сомнений в том, что есть такие люди, такие островки человечности даже в армии.) -- саме культура, навпаки, часто буває способом утримувати суспільство під контролем, лишати його суб'єктності, перетворяти на жалюгідне безхребетне інфантильне створення. І діячи культури, навпаки очікуванням, виявляються мало не більшими конформистами, ніж пересічні громадяни.
І вирішила вкотре про це нагадати.
Ми бачим, як це сталося з російським суспільством. Чуємо бідкання про те, що, мовляв, як же так вийшло, що культура і зокрема ВРК (вєлікая руская культура) не запобігла того, що Росія перетворилася на джерело абсолютного, безпрецедентного зла. Я натомість думаю, що не те що не запобігла, а навіть посприяла, хоча і непрямо.
Мені здається, що висловлювання Шльосера кидає додаткове світло на це, як саме це відбувається.
Я вже писала про те, що культура була наче притулком, куди культурні люди втікали від жорстокого і брудного світа. "Счастлівци праздниє, єдіного прєкрасного жреци" (с), вони саме в культурі набували сили жити і терпіти те, "чєго без подлості тєрпєть нє можна" (с). "Стіхі помогают пережить єто врємя", щойно прочитала. Деякі діячі культури виправдовували свою колаборацію із злочинною владою тим, що це прийнятна ціна за можливість творити культуру і не залишати російський народ без культури. "Культура", "наука", "філософія", "музика" і було тим, що дозволяло їм (нам, адже я була з ними до 14 року) "терпеть, чего без подлости терпеть не можно" (с). Для них культура була наче домиком, куди вони могли сховатися від життя, від історії, від відповідальності, від власної країни. Їхня країна перетворювалася на злочинну небезпечну потвору, що загрожує всьому людству. Але вони як мантру повторювали: це не Росія, Росія це культура, а війна, злочини, брехня, розтління - це Путін. Для них до 24.02.22 можна було нормально жити не лише тому, що ходили трамваї (с), а й тому, що вони мали можливість "займатися культурою": робити чудові театральні вистави, художні виставки, писати і перекладати бесмертоносну прозу й поезію, видавати прекрасні книги, проводити наукові й філософські семінари, поетичні фестивали, знимати класне кіно тощо тощо тощо. Саме це, тобто "культура" - чи таки культура без лапок? - дозволяла їм це терпити. Бо життя, політика і історія завжди брудні і противні, а зовсім інша річ культура, мистецтво й т.ін., воно завжди нове, воно надихає і підносить. "Давай, брат, отрешимся. Давай, брат, воспарим", співали вони, взявшися за руки - і воспаряли.
Вони не відчувають себе громадянами власної країни, а відтак не несуть за неї відповідальності, бо вони, власне, не живуть в своїй країні. В них є інша країна, окрема від "Путіна" и "режима" - "отечество им Царское село (с)", вони громадяни Росії Пушкіна, а не Росії Путіна, це країна високої культури, а культура завжди, а ВРК особливо, за визначенням проти війни, тоталітаризму тощо. Тож вони вважають дуже несправедливим те, що вони мають потерпати від війни. Є ще такі росіяни, які живуть не в іншій хорошій Росії, а безпосередньо в світовій культурі, для них сама ідея націй і держав архаїчна, вони громадяни світу - вони так само не розуміють, "за що", і для них, наприклад, припинення видачи віз подвійний злочин, адже розділяти людство на держави і нації - найбільше зло, народи і держави вигадали погані люди, і саме це першопричина воєн і всього поганого. Обидві групи не здатні/не хочуть брати на себе відповідальність за свою країну, отже, не заслуговують на те щоб мати власну країну.
Путін ("режим") саме на це розраховував - на високість їхних помислів. Вин купив їх не палацами та яхтами, а саме можливостю творити и воспаряти, знимати фільми, робити фестивали, займатися наукою, філософією, мистецтвом і т.ін. І це стосується не лише власне митців, а й "культурних людей", спожівачив культури - театралів, меломанів, завсідників музеїв, виставок, артпроєктів тощо тощо тощо. Ім давали можливість жити культурою, яка, своєю чергою, давала їм алібі - вони думали, що від "політики", а насправді від життя. І зараз вони щосили намагаються продовжувати жити так, як раніше, і продовжувати ̶н̶е̶с̶т̶и̶ ̶с̶в̶о̶й̶ ̶т̶у̶є̶с̶о̶к̶ ̶д̶о̶б̶р̶а̶ (с) зберігати себе і свій крихкий світ культури і цивілізації, тобто жити так, як ніби нічого не змінилося - і навіть бачать в цьому місію.
І саме про це говорив Шльосер.
Нам приклад як не треба жити.
#нетакіє_рускіє
#Думки_під_час_війни

Тупая безмозглая шлюха не в состоянии понять, что Чулпан Хаматова ничего не может сделать против миллиона чекистов

Может свою видповидальнисть в жопу засунуть

Извиняюсь за слат-шейминг, эмоции
Пуская будет "тупая безмозглая пизда" или "тупая безмозглая мразь"

хамат чулпанова сама гэбэ, как минимум - полковникам стелила