репортаж для Радіо Свобода і для «Дзеркала тижня» це два тексти, один з яких я точно написав, перебуваючи у підвалі, а інший – мене фактично витягли з підвалу і повезли в Ясинувату... Репортаж називався «Між пеклом і раєм». Я говорив, що якщо у вас завдання мене поки переховувати, то я мушу передати репортаж, я маю їхати в Ясинувату, зробити фотографії, потім приїхати в Донецьк зробити фотографії, написати текст, записати це все на диктофон, при цьому має бути ідеальна тиша, як в студії – вирішуйте як хочете. Мене підняли з підвалу, у кайданках повезли в Ясинувату. Я просто показував пальцем, де зупинятися. Відкривалося вікно і я робив фотографію, закривалося – ми їхали далі. У такому режимі ми сфотографували всю Ясинувату.

Потім повернулися у Донецьк. Я кажу: треба центр Донецька відзняти, я ж не можу ходити у кайданках. Мені їх зняли. Поруч ходило два співробітники «МГБ», які мене ледь не під руки вели. Відзняв центр Донецька. Потім ми приїхали у «контору» на Шевченка, 26, у приміщення «МГБ». І далі я сказав: мені потрібно, щоб була повна тиша, якщо ви хочете, щоб я цей репортаж зробив якісно, і ніхто ні про що не здогадувався. Мене буквально підняли на останній поверх, виключили навіть кондиціонер. І ось таким чином я відправив репортаж вам.

А щодо «Дзеркала тижня», то там взагалі було критично. Тому що мені це треба було хоч на чомусь записати, а умови були такі: ми зараз тебе спускаємо у підвал, у тебе буде ціла ніч, створи текст у голові, ввечері ми тебе піднімемо, швиденько накидаєш і все. «Дзеркалу тижня» потрібен якісний аналітичний матеріал. І коли поруч з тобою люди з пістолетами, а сам ти у підвалі, то дуже складно зорієнтуватися. Тому я, на жаль, написав, м’яко кажучи, не зовсім якісний текст. І те, що від мене вимагало «МГБ», те я й зробив.